Субота, 01.02.2020 20:17   

   "С открытием в 1954 г. нового заводского Дворца культуры термин "клуб ДВРЗ" ушел в историю", - зауважив читач у коментарі до нашої замітки "Післявоєнний суботник на горі Базарка в місцевості ДВРЗ".

   Cпробуємо прослідкувати, як саме змінювались з роками і назви, і місцезнаходження клубів, палаців та будинків культури у місцевості ДВРЗ.

   Наказ про початок будівництва Дарницького вагоноремонтного заводу був підписаний наприкінці зими 1934 року. А вже влітку на будівництві "вагонного заводу в Дарниці" (одна з тодішніх назв новобудови) працювали до 1500 чоловік. Таку велику кількість людей треба було не тільки забезпечити проживанням і харчуванням, але й створити належні умови для їхнього культурного дозвілля.

   Тож логічно, що в списку перших тимчасових дерев'яних будівель - поряд з лісопильним заводом, декількома гуртожитками на 80-100 чоловік кожний, їдальнею, універмагом, складами та підсобними приміщеннями - був і літній концертний майданчик для будівельників і робітників заводу (на фото).

   Яким же був перший капітальний клуб ДВРЗ, відкритий 1 травня 1935 року?^[3] "Побудований зі скла та бетону у стилі так званого радянського конструктивізму, він був найбільшим у довоєнній Дарниці"^[2]. На фото внизу - такий вигляд мав вестибюль клубу.

   Місцем розташування клубу архітектори обрали майдан на перехресті умовної "заводської магістралі" (теперішня алея від Центру культури та мистецтв до заводської прохідної) та умовної "вулиці Південної" (теперішня Алматинська вулиця).

   На показаному нижче ескізі архітектурного оформлення цього майдану під такі ознаки стилю "радянський конструктивізм", як "раціональність і позбавлення фасаду від будь-яких декоративних архітектурних елементів" скоріше підпадає зображена у лівій частині рисунку чотириповерхова будівля. Проте це, ймовірно, житловий будинок №111 по теперішній вулиці Алматинській. Принагідно додамо, що всього таких житлових будинків - у стилі радянського конструктивізму - на вулиці Алматинській було побудовано чотири, всі - до війни. Два з них (№99/2 та №103/1) були значною мірою перероблені під час післявоєнних ремонтів. Натомість вигляд будинків №111 та №115 (покинута будівля) залишився відповідним до довоєнних проектів.

   Виходить, довоєнним клубом могла бути будівля, зображена з правого боку ескізу, з урахуванням майже неминучих змін, які трапляються з багатьма проектами у ході їхнього практичного втілення. Наприклад, у даному випадку закруглений фасад цілком міг "вирівнятись", а сама будівля стати дещо скромнішою за розмірами та зовнішнім оформленням.

   Як би там не було, до наших часів клуб ДВРЗ 1935 року побудови не зберігся. Очевидно, він був зруйнований під час Другої світової війни. Вірогідно, що його залишки знаходяться тепер під полем місцевого стадіону. Про засипання землею фундаменту колишнього клубу згадують старожили місцевості ДВРЗ, які в ході численних суботників початку 1950-х років вирівнювали майданчик під майбутній заводський стадіон. Великі маси грунту переміщували тоді з гірки (західна частина стадіону) в улоговину (східна частина).

   Приблизне місце розташування довоєнного клубу позначимо на зображенні з кадру німецької плівки (аерофотозйомка 6 листопада 1943 року) колом жовтого кольору.

   У пояснювальній записці до проекту відбудови селища ДВРЗ, виконаного у 1947 році Харківською проектною організацією "Трансзаводпроект МПС", сказано: "Жилпоселок Дарницкого вагоноремонтного завода, начатый строительством в 1934 году, во время Великой Отечественной войны был почти полностью разрушен. ...Поселок расположен в северо-восточной части Дарницкого района г.Киева вдоль территории ВРЗ. Между поселком и заводом расположена защитная зона - зеленый массив шириной от 100 до 400 м ...На кварталах 1 очереди строительства восстановлены следующие здания: ...В полосе защитной зоны - большой барак (восстановлен под временный клуб)".

   У період 1947-1954 років клуб Дарницького вагоноремонтного заводу знаходився не тільки в пристосованому приміщенні колишнього бараку, але й у будівлі, де знаходиться тепер Дитячо-юнацька спортивна школа №21. На жаль, у даний час не маємо можливості точніше зазначити роки перебування клубу в цьому будинку.

   Зверніть увагу на підпірну стіну у лівій частині фото. Вона нагадує про колишні нерівності рельєфу в районі стадіону ДВРЗ.

   П'ятий клуб ДВРЗ - це і клуб, і Палац культури, і Будинок культури, і, нарешті, Центр культури та мистецтв. Проектувався він Харківською організацією "Трансзаводпроект" як клуб Дарницького ВРЗ на 716 місць.

   По закінченню будівництва заклад отримав горду назву "Палац культури Дарницького вагоноремонтного заводу". Проте вже через декілька років його починають називати інакше - не Палац, а Будинок культури. Приклад - номери за 1960-ті роки багатотиражки ДВРЗ "Дарницький вагоноремонтник").

   У 1990-ті роки Будинок культури Дарницького вагоноремонтного заводу було виведено із заводського підпорядкування. А восени 2009 року, у рік 55-річного ювілею закладу, його перейменовано у Центр культури та мистецтв Дніпровського району міста Києва.

Список джерел:
1. Журнал "Соціалістичний Київ", подвійний №№5-6, 1934 р.
2. Книга "Дарниця: роки, події, люди", 2014 р.
3. Журнал "Соціалістичний Київ", №6, 1935 р.

Доповнення від 25.02.2020 р.: шостий клуб ДВРЗ.

   Схожі публікації на сайті "Ліски" можна знайти за тегами "Історія Києва", "Будівлі ДВРЗ" та "Клуб".