Сайт Л і с к и         Головна    Про сайт    Довідка   Архів новин   Гостьова   Пошук


До змісту 


ДВРЗ: від клубу до Центру культури та мистецтв

Субота, 01.02.2020 20:17   

   "С открытием в 1954 г. нового заводского Дворца культуры термин "клуб ДВРЗ" ушел в историю", - зауважив читач у коментарі до нашої замітки "Післявоєнний суботник на горі Базарка в місцевості ДВРЗ".

   Cпробуємо прослідкувати, як саме змінювались з роками і назви, і місцезнахоження клубів, палаців та будинків культури у місцевості ДВРЗ.


Перший клуб - тимчасовий дерев'яний

   Наказ про початок будівництва Дарницького вагоноремонтного заводу був підписаний наприкінці зими 1934 року. А вже влітку на будівництві "вагонного заводу в Дарниці" (одна з тодішніх назв новобудови) працювали до 1500 чоловік. Таку велику кількість людей треба було не тільки забезпечити проживанням і харчуванням, але й створити належні умови для їхнього культурного дозвілля.

   Тож логічно, що в списку перших тимчасових дерев'яних будівель - поряд з лісопильним заводом, декількома гуртожитками на 80-100 чоловік кожний, їдальнею, універмагом, складами та підсобними приміщеннями - був і літній концертний майданчик для будівельників і робітників заводу (на фото).

Перший клуб ДВРЗ
Будівництво літнього клубу та майданчика. Фото С.Рубінштейна[1]

Другий клуб - побудований зі скла та бетону

   Яким же був перший капітальний клуб ДВРЗ, відкритий 1 травня 1935 року?[3] "Побудований зі скла та бетону у стилі так званого радянського конструктивізму, він був найбільшим у довоєнній Дарниці"[2]. На фото внизу - такий вигляд мав вестибюль клубу.

Другий клуб ДВРЗ
Закінчується оздоблення будинка клубу робітників-будівельників ДВРЗ[3]

   Місцем розташування клубу архітектори обрали майдан на перехресті умовної "заводської магістралі" (теперішня алея від Центру культури та мистецтв до заводської прохідної) та умовної "вулиці Південної" (теперішня Алматинська вулиця).

   На показаному нижче ескізі архітектурного оформлення цього майдану під такі ознаки стилю "радянський конструктивізм", як "раціональність і позбавлення фасаду від будь-яких декоративних архітектурних елементів", підпадає зображена у лівій частині рисунку чотириповерхова будівля. Вона ж, на відміну від сусідніх, цілком могла складатися "зі скла та бетону".

   Можливе й інше розташування запланованого архітектором майдану, якщо під "заводською магістраллю" розуміти алею від кінцевої зупинки трамваю до прохідної заводу. У такому випадку позначена колом будівля може бути одним з будинків по вулиці Алматинській, архітектурне вирішення яких також підпадає під стиль радянського конструктивізму - наприклад, №99/2 чи №103/1. Принагідно додамо, що всього таких будинків - у стилі радянського конструктивізму - на вулиці Алматинській було побудовано чотири, всі - до війни. Крім названих двох, це будинок №111 і будинок №115 (покинута будівля).

   Як би там не було, до наших часів клуб ДВРЗ 1935 року побудови не зберігся. Очевидно, він був зруйнований під час Другої світової війни. Можливо, що його руїни знаходяться тепер під полем місцевого стадіону. Про засипання землею фундаменту якогось колишнього клубу згадують старожили місцевості ДВРЗ, які в ході численних суботників початку 1950-х років вирівнювали майданчик під майбутній заводський стадіон. Великі маси грунту переміщували тоді з гірки (західна частина стадіону) в улоговину (східна частина).

   Приблизне місце розташування довоєнного клубу позначимо на зображенні з кадру німецької плівки (аерофотозйомка 6 листопада 1943 року) колом жовтого кольору.


Третій клуб - тимчасовий у бараку

   У пояснювальній записці до проекту відбудови селища ДВРЗ, виконаного у 1947 році Харківською проектною організацією "Трансзаводпроект МПС", сказано: "Жилпоселок Дарницкого вагоноремонтного завода, начатый строительством в 1934 году, во время Великой Отечественной войны был почти полностью разрушен. ...Поселок расположен в северо-восточной части Дарницкого района г.Киева вдоль территории ВРЗ. Между поселком и заводом расположена защитная зона - зеленый массив шириной от 100 до 400 м ...На кварталах 1 очереди строительства восстановлены следующие здания: ...В полосе защитной зоны - большой барак (восстановлен под временный клуб)".

Третій клуб - тимчасовий у бараку
Ілюстративне фото. Колишній барак на вулиці Машиністовській, 8

Четвертий клуб - теперішня дитяча спортивна школа

   У період 1947-1954 років клуб Дарницького вагоноремонтного заводу знаходився не тільки в пристосованому приміщенні колишнього бараку, але й у будівлі, де знаходиться тепер Дитячо-юнацька спортивна школа №21. На жаль, у даний час не маємо можливості точніше зазначити роки перебування клубу в цьому будинку.

ДЮСШ-21, вул.Алматинська, 60
ДЮСШ-21, вул.Алматинська, 60

   Зверніть увагу на підпірну стіну у лівій частині фото. Вона нагадує про колишні нерівності рельєфу в районі стадіону ДВРЗ.


П'ятий клуб ДВРЗ

   П'ятий клуб ДВРЗ - це і клуб, і Палац культури, і Будинок культури, і, нарешті, Центр культури та мистецтв. Проектувався він Харківською організацією "Трансзаводпроект" як клуб Дарницького ВРЗ на 716 місць.

Проект клубу ДВРЗ

   По закінченню будівництва заклад отримав горду назву "Палац культури Дарницького вагоноремонтного заводу". Проте вже через декілька років його починають називати інакше - не Палац, а Будинок культури. Приклад - номери за 1960-ті роки багатотиражки ДВРЗ "Дарницький вагоноремонтник").

Палац культури ДВРЗ

   У 1990-ті роки Будинок культури Дарницького вагоноремонтного заводу було виведено із заводського підпорядкування. А восени 2009 року, у рік 55-річного ювілею закладу, його перейменовано у Центр культури та мистецтв Дніпровського району міста Києва.

Центр культури та мистецтв Дніпровського району

Список джерел:
1. Журнал "Соціалістичний Київ", подвійний №№5-6, 1934 р.
2. Книга "Дарниця: роки, події, люди", 2014 р.
3. Журнал "Соціалістичний Київ", №6, 1935 р.


Доповнення від 25.02.2020 р.: шостий клуб ДВРЗ.


   Схожі публікації на сайті "Ліски" можна знайти за тегами "Історія Києва", "Будівлі ДВРЗ" та "Клуб".



Вам була корисна ця стаття?

admin 16.02.2020 10:31
Спасибі за коментар!

Читачка 16.02.2020 10:26
Так, цей "третій клуб" називали в той час "клубом паровозників", бо він знаходився недалеко від паровозного депо. В цьому депо працював мій батько вахтером в останні роки свого життя. Він помер на робочому місці від серцевого нападу у 1959 році. Коли була його чергова зміна, я носила йому обіди після занять у школі. Тож проходила повз барак у якому демонстрували фільми.

Сергій Соколов 15.02.2020 18:57
Пане Юрію, дякую за коментар. Мушу визнати, що стосовно "третього клубу" виникло непорозуміння. Фото бараку на Машиністовській, 8 підписане в замітці як "ілюстративне" - тобто, "приблизно такий вигляд міг мати пристосований під тимчасовий клуб барак". Таким чином, місцезнаходження "третього клубу" залишається невідомим. У старожилів є припущення, що він міг бути в районі заводської їдальні (зліва від заводоуправління). До речі, найближчими днями читайте замітку "Шостий клуб ДВРЗ".

Юрий Н. 15.02.2020 18:35
Окончание. Кстати, последний мультик, который мне довелось смотреть в "четвертом" клубе где-то в 1954 г., назывался "Полет на Луну", все следующие фильмы мы смотрели уже в новом Дворце культуры. Из представленных тезисов можно выдвинуть версию, что в пояснительной записке к Генеральному плану 1947 г. речь идет о совсем другом бараке, и что барак на Машинистовской дом 8 хотя и был клубом, но не был клубом ДВРЗ. Земли и здания в районе Машинистовской всегда принадлежали предприятиям Дарницкого железнодорожного узла. Уточнения можно было бы получить у 80-ти и более летних ветеранов ст. Дарница и Дарницкого паровозного депо.

Юрий Н. 15.02.2020 18:32
Позволю себе высказать некоторые размышления по поводу принадлежности "третьего", как он назван в статье "ДВРЗ: від клубу до Центру культури та мистецтв", клуба. Во-первых, насколько мне помнится, по траверсу въездных ж/д ворот ДВРЗ (примерно по ул. Олексы Довбуша) всегда проходила незримая граница заводского поселка. Дальше проживали и царили "деповские" (в терминологии пацанов). Что-либо восстанавливать и оборудовать на "чужих" землях и в зданиях и сооружениях, не принадлежащих заводу, ДВРЗ при всем своем богатстве не имел права -- такие деяния во все времена квалифицировались и квалифицируются как нецелевое расходование средств и являются уголовным преступлением. Во-вторых, район ул. Машинистовская находится за пределами представленного на данном сайте в статье "Проект післявоєнної відбудови ДВРЗ (1947 рік)" Генерального плана проектного задания жилого поселка ДВРЗ 1947 г. В третьих, в чрезвычайно информативной монографии "Дарниця: роки, події, люди. У 3-х кн. / ред. рада: М. Гузенко (гол.) та ін. Київ, 2014. 566 с." в разделе, посвященном пятой пятилетке (1951-1955 гг.), мы находим слова: "Ще на початку п’ятирічки в районі була єдина зала (відбудованого у 1946 р. клубу ДВРЗ), у якій демонструвалися кінофільми." Кстати, последний мультик, который мне довелось смотреть в "четвертом" клубе где-то в 1954 г., назывался "Полет на

Антоніна 02.02.2020 11:36
Дякую авторові за цікаву наукову розвідку.

Читачка 02.02.2020 11:33
Я пам'ятаю, що вже у шкільні роки (клас 5-6-й) ми одного разу ходили дивитись якийсь фільм у цей барак (третій клуб -тимчасовий). Нам не сподобалось це приміщення і ми (я із сестрами) більше туди не заглядали. Це був, приблизно, 1958 рік.

Можете додати свій коментар

Щоб змінити слово на інше (якщо букви важко розпізнати), клацніть на малюнку

Ваше ім'я:         Слово з малюнка:  

Коментар (до 1000 символів, тільки текст, гіперпосилання недопустимі):