Літературно-краєзнавча зустріч у бібліотеці №158
В тяжкий для України теперішній час мало хто згадав про Всесвітній день поезії, який за ініціативою ЮНЕСКО
відзначається щороку 21 березня. Проте так співпало, що невдовзі після Дня поезії в бібліотеці №158,
розташованій у Центрі культури та мистецтв Дніпровського району, відбулась літературно-поетична
краєзнавча зустріч.
Її гостем був випускник місцевої 11-ї школи, поет і журналіст
Анатолій Довбня. Захід розпочався з прослуховування віршів поета, присвячених незабутнім шкільним рокам,
та гімну школи №11, написаного на його слова. "Хто ж автор музики шкільного гімну?" - таким було перше питання,
поставлене пану Анатолію учасниками зустрічі.
"На жаль, автор музики невідомий!" - відповів поет. Додавши при цьому, що сам він віддає перевагу іншому
варіанту гімну - в ритмі вальсу. І тут же проспівав декілька куплетів. Продовживши виступ, почав зі спогадів
про спробу вступу на факультет журналістики одразу після закінчення школи. І про те, чому відмовився
від здачі вступних іспитів, а пішов працювати на Дарницький вагоноремонтний завод. Зрозумів - нічого
робити в журналістиці, не знаючи життя.
На виняткову скромність поета й журналіста звернула увагу його однокласниця В.Ф. Алексеєва. Поділившись
щемливими спогадами про шкільне дитинство і юність, присутні на зустрічі колишні учні шкіл ДВРЗ висловили
побажання стосовно відновлення традиційних щорічних зустрічей випусників у першу суботу лютого. Ні в 11-й, ні
в 103-й школі зустрічі цього року не відбулись.
Поетично-краєзнавча зустріч не була схожа на нудний монолог, як це іноді буває. Її учасники обговорили
декілька тем - історію мікрорайону, завод, школи, стан довкілля. Вчителька 11-ї школи
Валентина Коноплич розповіла
про сьогоднішнє шкільне життя. В бурхливій дискусії прийняли участь всі без винятку - читали та обговорювали
вірші поета, а перекладач з англійської та польської мов Борис Токарчук прочитав власні вірші-переклади.
Про необхідність зберегти для історії пам'ять про видатних мешканців мікрорайону ДВРЗ, в тому числі
представників заводських династій, говорила в своєму виступі колишня завідуюча музеєм Дарницького вагоноремонтного заводу
Людмила Зайцева. Вона поділилась ідеєю створити окрему музейну експозицію, присвячену історії
поколінь працівників заводу та інших мешканців мікрорайону. В кінці виступу звернулась із проханням допомогти
в зборі експонатів для майбутнього стенду.
Автор
книги "ДВРЗ" Володимир Приходько підбив підсумок, зазначивши: "До сьогоднішньої зустрічі
я гадав, що знаю про мікрорайон все, або майже все. А тепер бачу, що є цілі пласти цікавих подій і
визначних людських доль, які треба вивчати й вивчати! Дякуємо бібліотекарям за професійну організацію зустрічі,
увагу до читачів та гостинність!"
Схожі публікації на сайті "Ліски" можна знайти за тегами "Історія Києва" та "Бібліотека".
Валентина 31.03.2014 09:31
Вы бы, Марина, хоть раз посмотрели на стариков на вечере. Столы в кабинетах сдвигаются,достаются водка ,вино,котлеты,голубцы,консервация-гуляют!! Школа-не место для выпивок,несмотря на скудные пенсии.Интересно,что-нибудь выпускники делают для школы? По их мнению школа им должна .ПОЧЕМУ?
Марина 30.03.2014 21:38
При чем здесь вообще попойки? В заметке речь идет о стариках, которые привыкли общаться по старинке - вживую, а не сидеть в интернете.
И не имеют средств оплачивать кафе для встреч из своих скудных пенсий. Тоже, нашли алкоголиков...
Алина 30.03.2014 20:36
Авторы говорят неправду! В этом году мы выпускники 11 школы 2007 года были в школе на вечере выпускников,виделись с учителями!! Кто хочет прийти в школу,всегда можно.А устраивать попойки в школе,как в бесплатной забегаловке-стыдно! Школа-не место для алкоголя и закусок!!