До змісту
Уривки з книги про історію Дніпровського району столиці. Частина 37
До уваги читачів - уривки з історико-краєзнавчого видання "Освячений Дніпром", яке вийшло в світ у 2019 році з нагоди 50-річчя заснування Дніпровського району міста Києва. Книга передавалась у всі бібліотеки району.
Після Голодомору комуністи відчули упевненість у своїх силах і в січні 1934 року ухвалили рішення перемістити столицю УСРР з Харкова у Київ. Підготовка до перенесення політико-адміністративного центру республіки на нове місце передбачала й чергове адміністративно-територіальне переформатування Києва.
Місто було поділено на чотири райони: Ленінський, Петровський, Жовтневий та Сталінський із власними райрадами. Лівобережні околиці увійшли до складу Петровського району. На території Київської приміської смуги в чергове змінилася чисельність сільрад: ще в травні 1933-го їх було 70, тобто на 24 одиниці більше, ніж 1932 року, але до початку 1934 року їх стало 68 (сільради охоплювали понад 30 тисяч селянських господарств).
Коливання щодо перманентного зменшення/збільшення чисельності цих органів самоврядування обумовлювалося розширенням території Києва та реформаторськими ініціативами влади. Наприклад, 26 серпня 1933 року ліквідовано Воскресенську, Слобідську, Совську та Мишоловську сільради, а натомість впроваджено інститут уповноважених міськради – тобто, пряму систему управління. Поштовхом до такого рішення став факт, що на той момент ці села перетворилися на робітничі поселення. Так, у Воскресенській Слобідці мешкало 97% робітників, у Мишоловці – 91%, а в Совках – 88 відсотків.
Дуже швидко з’ясувалося, що й ця адмінреформа Києва є недосконалою, зони відповідальності державних установ (міліції, освіти, фіскальних органів тощо) знову не співпадали з межами районів. За кілька місяців чиновницький апарат взявся за розробку нового плану районування міста.
1 січня 1935 року президія міськради ухвалила рішення створити шість нових районів: Петровський, Жовтневий, Сталінський, Ленінський, Лівобережний та Дарницько-Слобідський. Ще за три місяці, 3 квітня 1935 року, президія ЦВК УСРР ухвалила рішення створити Дарницький район – першу Задніпровську окрему адміністративно-територіальну одиницю у складі Києва.
Нове адміністративно-територіальне утворення обіймало площу 8000 га й увібрало 18 населених пунктів Лівобережжя, зокрема Микільську, Кухмістерську, Воскресенську, Передмостову Слобідки включно з мостом ім. Є. Бош, а також селища Осокорки, Позняки, Биківня, Дарницький вагоноремонтний завод та інші. Труханів острів залишався у складі Петровського району.
Районну раду нової адміністративної одиниці очолив представник депутатської групи від Дарницького вагоноремонтного заводу Іван Лук’янович Тарасенко. Одним із перших документів, який він засвідчив власним підписом, є довідка про кількість населення на момент заснування району. У ній наводяться, зокрема, такі дані: Передмостова Слобідка – 8320 мешканців, Микільська Слобідка – 7780, Воскресенська Слобідка – 4115, Кухмістерська Слобідка – 5113, Стара та Нова Дарниці – 9166, Осокорки – 1620, Позняки – 3580. Загалом, у Дарницькому районі на початок 1935 року мешкало 39394 осіб.
Схожі публікації на сайті "Ліски" можна знайти за тегами "Історія Києва" та "Бібліотека".