До уваги читачів - уривки з історико-краєзнавчого видання "Освячений Дніпром", яке вийшло в світ у 2019 році з нагоди 50-річчя заснування Дніпровського району міста Києва. Книга передавалась у всі бібліотеки району.

Попередня частина (25)

   У Дарницькій сільраді більшовики організували стягнення додаткового податку збіжжям з 152 домовласників Старої та Нової Дарниці, а також ще по 10 пудів жита з 61 місцевого мешканця. На місцеві громади було покладено й витрати на утримання притулку для дітей із голодних районів, організованому в Микільській Слобідці, яким керувала педагог М.В. Хотульова.

   Комуністи цинічно скористалися голодом як чудовою нагодою додатково поживитися за рахунок інших – влада видала декрет про примусове вилучення церковних цінностей для допомоги голодуючим. У цей період В. Ленін написав таємного листа до членів Політбюро ЦК РКП(б), опублікованого лише 1990 року. У ньому він писав: "...Саме тепер і тільки тепер, коли в голодних місцевостях їдять людей і на дорогах валяються сотні, якщо не тисячі трупів, ми можемо (і тому повинні) провести вилучення церковних цінностей з найскаженішою і нещадною енергією і не зупиняючись перед придушенням якого завгодно опору... Чим більшу кількість представників реакційної буржуазії і реакційного духовенства вдасться нам з цього приводу розстріляти, тим краще. Треба саме тепер провчити цю публіку так, щоб на кілька десятків років ні про який опір вони не сміли й думати...". Протягом вересня 1921 року радянські активісти навідали усі церкви волості, описали та вилучили з них 14 пудів срібла та 1 золотник 85 долей золота.

   Водночас посилювався опір більшовикам, лише в Київському повіті діяло щонайменше 15 великих повстанських загонів, а в губернії – понад 100. Вони нападали на червоноармійців і партактив, пускали під укіс ешелони та перешкоджали вивезенню харчів. Як свідчать документи, населення активно допомагало їм харчами, транспортом і зброєю. Абсолютна більшість повстанців задекларувала метою своєї боротьби встановлення незалежності України.

   З приходом весни 1922 року ситуація з продовольством значно погіршилася. Хоча Київщина і Чернігівщина не потрапили до так званої "голодної смуги", нестача продуктів була надзвичайно гострою. Від голоду люди помирали, різко зменшився рівень народжуваності. Так, доступна нині демографічна статистика свідчить, що 1922 року рівень народжуваності у Чернігівській губернії знизився на 30 відсотків. За сучасними даними, у грудні 1921 року голодувало 12% населення України, в січні 1922-го – 20%, а в травні – вже 48 %. Голодомор 1921–1923 років за оцінками дослідників коштував Україні близько мільйона людських життів, у тому числі загибеллю до 70 % новонароджених дітей.

   Тим часом наприкінці 1920 року більшовики затіяли перше суттєве перепланування Києва, і на початок 1921 року місто отримало новий адміністративно-територіальний поділ. Замість комун було утворено шість укрупнених районів: Подільський (із Куренівським підрайоном), Печерський, Солом’янський, Шулявський (із Святошинським підрайоном), Деміївський та Слобідський. Однак вже за півроку відбулося чергове перепланування районів з одночасним скороченням бюрократичного апарату в їх керівництві.

   Причина цього рішення – економія. Радянська влада не могла знайти коштів ані на те, щоб прогодувати величезну кількість революційних чиновників, ані на обігрів адмінприміщень. Наприклад, у квітні 1921 року Дарницька дільнична продовольча комісія в якості заробітної плати розподілила 5481 пуд зерно-хліба, 105 пудів круп, 641 пуд цукру, 16300 пачок сірників, 1681 пуд солі тощо. На той момент сіль та сірники виступали в ролі повноцінного платіжного засобу і ходили на ринку нарівні з грошима. 1921 року лісозаготівля для обігріву помешкань містян та для потреб підприємств потребувала значних зусиль і велася за 30–40 км від міста.

   Лісові насадження поблизу Дарниці по обидва боки залізничного полотна у напрямку на Ніжин, що належали Броварському лісництву, на відстані до 500 м були вирубані ще в роки війни. Тільки під час "Всеукраїнських недільників залізниць", що відбулися 13 березня та 10 квітня 1921 року, дарничани змогли взяти участь у заготівлі дров у Микільському лісництві.

   Революційна влада вирішувала свої економічні проблеми за рахунок українських селян і в жорсткому стилі "воєнного комунізму". Так, у червні 1921 року Раднарком УСРР видав декрет № 1509, який впроваджував державну "продрозгортку" на всій території України. Цей документ забороняв будь-яку торгівлю продуктами, встановлював обмеження на перевезення продовольства – не більше 10 фунтів м’яса, 2 фунтів жирів, 2 фунтів цукру, 1 фунту солі, 2 пудів картоплі тощо на одну людину.

   Контроль за діяльністю сільрад щодо заготівлі продуктів харчування більшовики поклали на комітети незаможних селян (КНС), так звані "комнезами", наділивши їх адміністративно-господарчими функціями тих таки сільрад. Як правило, до КНС набирали декласованих осіб, котрі, здебільшого, не були пов’язані із сільським господарством. Для вмотивування "комнезамівців" більшовики надали їм право на свій розсуд розподіляти 25% продуктів, затриманих при "незаконних" операціях, на кшталт перевезення понад встановлену норму.

   У Микільсько-Слобідській волості перший "комнезам" було створено у Нових Позняках 16 липня 1920 року. У квітні 1921 року він з’явився у Воскресенській Слобідці, а в грудні 1922 року – у Микільській Слобідці. Дуже швидко більшовицька влада поширила "продрозгортку" практично на всі види сільськогосподарської продукції, вживаючи заходів до її виконання у кожному селі.

   Так, у період з 1 листопада 1920 року до 20 квітня 1921 року з села Осокорки на приймальний пункт Остерського повітового військового продовольчого комітету надійшло 240 пудів картоплі, 7 пудів масла, 3,5 фунта олії, 297 пудів сіна, 19 штук ялових шкур, 21 фунт щетини, 31 корова, 14 свиней та 3 пуди м’яса птиці.

   Схожі публікації на сайті "Ліски" можна знайти за тегами "Історія Києва" та "Бібліотека".