До уваги читачів - уривки з історико-краєзнавчого видання "Освячений Дніпром", яке вийшло в світ у 2019 році з нагоди 50-річчя заснування Дніпровського району міста Києва. Книга передавалась у всі бібліотеки району.

Попередня частина (21)

   На жаль, керівники революційної України не спромоглися створити сильну армію та дієздатний уряд. Зокрема, у жовтні уряд УНР оголосив демобілізацію військ, які склали їй присягу, – шинелі скинули майже 300 тисяч бійців. Вже за кілька місяців це фатальне рішення призведе до катастрофічних поразок у боротьбі за незалежність.

   У жовтні більшовики влаштували переворот в Петрограді, скинули Тимчасовий уряд і взяли під свій контроль ради – нові органи управління країни. В грудні вони спробували влаштувати подібну акцію і в Україні, скликавши Всеукраїнський з’їзд рад у Києві, однак проукраїнські делегати зірвали ці плани.

   Більшовики оголосили війну УНР, а щоб надати собі вигляду легітимності 25 грудня заявили про створення маріонеткової держави – Української Народної Республіки Рад. Щоб захопити владу в Україні, більшовицькі ватажки УНРР Є. Бош, В. Затонський, Ю. Коцюбинський, В. Ауссем нібито звернулися по військову допомогу до "старшого брата" – російських більшовиків. За декілька днів більшовицькі війська під прапором цього проросійського утворення вторглися на територію України й рушили походом на Київ, який 9 січня був офіційно проголошений столицею УНР.

   22 січня 1918 року російські більшовицькі війська на чолі з М. Муравйовим захопили Дарницю, Труханів острів, Слобідки й поблизу мостів через Дніпро розпочали підготовку до штурму міста. Важка артилерія більшовиків, розташована у Передмостовій Слобідці, почала методично розстрілювати центр Києва, бити по жилих кварталах та цивільному населенню. Вранці 23 січня розпочався штурм міста, більшовики намагалися захопити мости через Дніпро, але нечисленні українські підрозділи зуміли відбити атаку.

   До початку наступної атаки, запланованої на 24 січня, більшовики дванадцять годин поспіль вели артобстріл Києва (загалом за п’ять днів боїв більшовики випустили по Києву понад 15 тисяч снарядів). Після цього на штурм Ланцюгового моста пішла піхота, посилена броньовиком, але і ця атака захлинулася. Щоб захопити мости через Дніпро і вибити українців з укріплень, влаштованих у правобережних кручах, Муравйов наказав застосувати отруйні гази, заборонені всіма міжнародними угодами.

   26 січня армія і уряд УНР були змушені покинути Київ.

   Захопивши Київ, більшовики розпочали "класовий терор" – безборонно грабували і розстрілювали містян. За різними даними тільки за перший тиждень окупації більшовики убили до трьох тисяч киян. Масові розстріли відбувалися неподалік палацу у Маріїнському парку, на валах Київської фортеці, на схилах Царського саду та у лісі біля Дарниці.

   Перше знайомство киян з більшовицьким режимом тривало недовго – вже 1 березня частини УНР за підтримки німецької армії звільнили Київ від окупантів.

   6 березня 1918 року українська влада ухвалила закон про адміністративно-територіальний поділ України. Згідно з його нормами в країні впроваджувався поділ на нові адміністративно-територіальні одиниці – землі. Зокрема, Київ із околицями аж до Ірпеня і Стугни, та лівобережними – на 20 верст вглиб до Броварів входив до складу київської землі.

   29 квітня 1918 року в результаті державного перевороту, спланованого і вчиненого за допомогою німецького командування, Українську Центральну Раду було усунуто від влади і утворено Гетьманат "Українська держава". З падінням Центральної Ради закінчився найдовший за часом етап української революції.

   На чолі країни постав російський генерал і нащадок стародавнього козацького роду гетьман П. Скоропадський, який виявився досить консервативним правителем – він спирався на підтримку великих землевласників, а не народних мас. Із перших днів правління він ініціював відміну усіх постанов, ухвалених за часів УНР. Зокрема, було поновлено російський адміністративно-територіальний поділ на губернії, повіти та волості.

   14 травня міністр внутрішніх справ уряду Скоропадського скасував посади губернських та повітових комісарів, замість них запроваджувалися посади старост, а 29 червня ухвалено закон, який надав право губернським старостам розпускати органи самоврядування (земські збори і управи та міські думи).

   Схожі публікації на сайті "Ліски" можна знайти за тегами "Історія Києва" та "Бібліотека".