Тег AREA. Top_221


Сайт Л і с к и               Головна      Про сайт     Архів новин     Флора/Монітор     Вебкамера 


  До змісту

Уривки з книги про історію Дніпровського району столиці. Частина 21

Неділя, 09.10.2022 20:46   

   До уваги читачів - уривки з історико-краєзнавчого видання "Освячений Дніпром", яке вийшло в світ у 2019 році з нагоди 50-річчя заснування Дніпровського району міста Києва. Книга передавалась у всі бібліотеки району.


Попередня частина (20)

Наступна частина (22)  

     Українська революція і більшовицька окупація

   Роки кровопролитної війни виснажили Росію, а "Лютнева революція" серйозно похитнула монолітність імперії. Підкорені Москвою народи отримали шанс вибороти незалежність, але шлях до неї лежав через жорстоку боротьбу, часто – на декілька фронтів, і не всім пощастило його пройти.

Українська революція і більшовицька окупація

   Робітничі страйки та солдатський бунт у столиці імперії – Петрограді призвели до повалення монархії в Росії. На чолі країни став Тимчасовий уряд. Нова російська влада, намагаючись утримати регіони імперії під своїм началом, призначала по всій державі губернських комісарів, обраних місцевими земськими зборами і революційними комітетами. У Києві утворилося двовладдя – містом одночасно керували стара, обрана 1916 року міська Дума, та виконавчий комітет на чолі з комісаром Тимчасового уряду. Проте вже з березня російська влада почала швидко втрачати свій вплив на Україну.

   Геополітичний злам 1917 року привів Україну до національно-демократичної революції, яка під впливом ліберальної частини інтелігенції спочатку вела боротьбу за реалізацію автономістських планів мирним способом.

Українська революція і більшовицька окупація

   Один із провідників Української революції – Михайло Грушевський першопричину українських визвольних змагань вбачав у цілеспрямованій антиукраїнській політиці самодержавства. У широковідомій роботі "Історія України" він писав: "Страшенно потерпала Україна. Від страшної "Руїни" часів Дорошенка, від великого тодішнього "Згону" як силоміць заганяли українських людей за Дніпро, не переживав наш край, наш народ такого знищення, лютого й немилосердного… Правительство вело свої утиски все дальше й гостріше, і в останнім часі перед революцією вони дійшли небувалого завзяття!".

Українська революція і більшовицька окупація

   Зініційований Товариством українських поступовців (ТУП) і Українською соціал-демократичною робітничою партією (УСДРП) з’їзд політичних, громадських, культурних та професійних організацій проголосив створення Української Центральної Ради – спочатку представницький орган усіх верств українців, а потім революційний парламент України, який керував національним визвольним рухом, спрямованим на побудову незалежної держави.

   28 червня 1917 року Центральна Рада утворила перший український уряд – Генеральний секретаріат, що складався з восьми генеральних секретарів і генерального писаря, котрі завідували внутрішніми, фінансовими, продовольчими, земельними, хліборобськими, міжнаціональними та іншими справами.

   Скориставшись лібералізмом нового українського уряду, проросійська міська дума спробувала змінити діючу систему самоврядування Києва, аби забезпечити собі перемогу у виборах, запланованих на липень. Проте часи змінилися. Попри підтримку Тимчасового уряду в Петрограді, задум його прихильників у Києві не вдалося реалізувати – політичні партії, зокрема найвпливовіші – Українська партія соціалістів-революціонерів та Українська соціал-демократична партія – провалили цю пропозицію.

   У червні 1917 року міська влада Києва розглянула і практично одностайно ухвалила, можна сказати, епохальне рішення для Київського Лівобережжя – розширення територіальних меж міста за рахунок приєднання околиць, у тому числі й Передмостової, Микільської, Кухмістерської Слобідок та Дарниці.

   Влада Остерського повіту висловила протест стосовно цієї односторонньої ініціативи Київської думи і навіть звернулася до комісара Тимчасового уряду з вимогою розслідувати цей факт. Проте 28 червня відбулося опитування мешканців Слобідок та Дарниці щодо приєднання до міста. Більшість жителів Задніпров’я цілком очікувано висловилася за приєднання до Києва. Таким чином лівобережні околиці увійшли до складу новоутвореного Слобідського району.

   Волевиявлення жителів Слобідок і Дарниці для керівництва Остерщини стало певним полегшенням у складній соціально-економічний ситуації. Справа в тому, що через масштабну весняну повінь влітку 1917-го Остерський повіт опинився у вкрай важкому становищі. З газети "Кіевлянинъ" від 30 липня 1917 року ми дізнаємося про наступне: "Остерський продовольчий комітет звернувся до Київської міської продовольчої комісії з наступним телеграфним клопотанням стосовно продовольчої допомоги: "Половина Остерського повіту, затопленого весняною водою, бідує, буквально голодує. Сусідні повіти Чернігівщини та Полтавщини зайняті постачанням хліба армії, не в змозі надати допомогу. Цього року населення повіту не зможе, як у минулі роки, компенсувати збитки від повені за рахунок продажу сіна, оскільки зобов’язане поставити його військовим за низькими державними цінами у кількості 2 млн. пудів… Звертаємося до вас із переконливим проханням відпустити повіту зі своїх запасів хоча б 10 вагонів жита і можливу кількість пшона та муки".

   Станом на початок 1917 року Київ поділявся на вісім поліцейських частин: Старокиївську, Печерську, Подільську, Двірцеву, Плоську, Либідську, Бульварну і Лук’янівську. Після повалення царату поліція стала називатися міліцією, адміністративно-територіальний поділ на поліцейські дільниці було скасовано, натомість запроваджувався поділ на райони. З тогочасних газетних повідомлень можна дізнатися, що Київ поділявся на 10 районів: Лук’янівський, Шулявський, Подільський, Плоський, Бульварний, Либідський, Солом’янський, Старокиївський, Двірцевий і Печерський.

   У червні 1917 року Центральна Рада видала Перший Універсал, яким проголошувалася широка національно-територіальна автономія України у складі російської держави. У бурхливому революційному житті Києва українські незалежницькі сили набирали все більшої сили і авторитету. До липня Тимчасовий уряд у Петрограді визнав уряд України. Водночас боротьбу за владу почали й більшовики – найменш чисельна, але більш організована політична сила. Так, у червні 1917 року на лівобережних околицях почав діяти Слобідський райком РСДРП(б), а з вересня – Слобідська рада робітничих, селянських і солдатських депутатів на чолі з Михайлом Калиновським та Яковом Гриншпаком.

   7 листопада Центральна Рада ухвалила Третій Універсал в якому проголошувалося утворення Української Народної Республіки.


   Схожі публікації на сайті "Ліски" можна знайти за тегами "Історія Києва" та "Бібліотека".



Вам була корисна ця стаття?

Можете додати свій коментар
Щоб змінити слово на інше (якщо букви важко розпізнати), клацніть на малюнку

Ваше ім'я:         Слово з малюнка:  

Коментар (до 1000 символів, тільки текст, гіперпосилання недопустимі):