До змісту
Уривки з книги про історію Дніпровського району столиці. Частина 18
До уваги читачів - уривки з історико-краєзнавчого видання "Освячений Дніпром", яке вийшло в світ у 2019 році з нагоди 50-річчя заснування Дніпровського району міста Києва. Книга передавалась у всі бібліотеки району.
На тлі очевидного економічного і технологічного прогресу соціально-побутові умови, в яких проживала більшість мешканців Російської
імперії, важко було назвати цивілізованими, навіть за мірками того часу. Росія століттями цілеспрямовано нищила освіту і культуру України,
в середині ХІХ століття на її теренах ситуація в цих галузях була найгіршою в імперії. Так, станом на 1869 рік в Остерському повіті з населенням
83 тис. осіб було лише 10 шкіл, з них – 5 земських та 5 парафіяльних.
Скасування кріпацтва незначно покращило ситуацію. Попри те, що на 1897 рік кількість навчальних закладів у повіті досягла 85, освітній
рівень населення залишався низьким – із 130 тис. мешканців уміли читати й писати лише 13%. У 1885–1898 рр. в населених пунктах Київського
Лівобережжя відкрито декілька земських шкіл, зокрема у Передмостовій Слобідці, Троєщині, Вигурівщині, Бортничах, Осокорках, Воскресенській
Слобідці. У Позняках, Микільській та Кухмістерській Слобідках діяли парафіяльні школи.
Як відомо, викладання у школах, розташованих на території України, велося виключно російською мовою, у відповідності до одіозних
указів імперської влади – Емського та Валуєвського, які мали на меті нівелювати українську ідентичність.
Ще гіршими ніж в освіті були справи в медицині. Перша документальна згадка про існування медичного закладу на території Остерського повіту
стосується 1866 року. У повіто вому медзакладі на 25 ліжко-місць, працювало лише 2 лікарі та 4 фельдшери. Попри високий рівень захворюваності
населення російська влада неохоче виділяла кошти на створення нових медичних закладів. За даними 1879 року більш як стотисячне населення повіту
обслуговувало 2 лікарі та 6 фельдшерів, а 1895 року в повіті працювало 7 лікарів та 10 фельдшерів, які опікувалися більш як 150 тис. осіб.
Щоправда, на той час вже було відкрито лікарню на 12 ліжок у Гоголеві та амбулаторії у Броварах, Вишеньках, Літках. Проте ані лікарів,
ані медзакладів у населених пунктах Київського Лівобережжя не було – в повітовому земстві вважали, що його мешканці можуть отримати
медичну допомогу в Києві
Схожі публікації на сайті "Ліски" можна знайти за тегами "Історія Києва" та "Бібліотека".