До змісту
ДВРЗ: останній будинок у стилі сталінського ампіру
5 березня 1953 року помер Сталін. Внаслідок цієї події в СРСР почалися зміни, що торкнулись різних сфер суспільно-політичного життя. Радянська інтелігенція вітала початок хрущовської відлиги. Учні середніх шкіл повернулися до спільного навчання - школи перестали бути окремо чоловічими і жіночими. До магазинів надійшли угорські та болгарські фруктові й овочеві консерви та сухі вина. Киянам 1953 рік запам'ятався закінченням будівництва мосту імені Є.О.Патона через Дніпро і поліпшенням транспортного сполучення з київським Лівобережжям.
Не оминули зміни й радянську архітектуру. 1955-го року вийшла спільна постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР "Об устранении излишеств в проектировании и строительстве". Згідно з нею, було взято курс на масове житлове будівництво на базі його індустріалізації. Для архітектури заводського селища ДВРЗ в Києві це означало закінчення післявоєнної епохи сталінського ампіру.
Останнім у цьому стилі було зведено будинок №50 на розі Шосе ДВРЗ та вулиці Макаренка (більшість вулиць у місцевості ДВРЗ набули сучасних назв у 1953 році, в тому числі й вулиця Макаренка, яка до перейменування називалась "619-а Нова"). На фотографії 1955 року з архівною назвою "Жилой дом в поселке Дарницкого вагоноремонтного завода" - вигляд будинку №50 невдовзі після заселення.
Привертає увагу конфігурація вулиці перед лівим крилом будинку - виявляється, у 1955 році шосе проходило далі від будівлі, і між ним та будинком бачимо на фото чималий газон. Припускаємо, що на місці газону пролягала раніше довоєнна трамвайна колія. Перед жовтневими святами 1959 року трамвай повернеться на ДВРЗ, але нова трамвайна лінія вже не співпадатиме з довоєнною. Вона проляже на місці шосе, а шосе посунеться ближче до будинку №50 - відтоді простір перед будинком набуде сучасних обрисів.
Неочікувана деталь на передньому плані з лівого боку фото - розвішана після прання білизна на натягнутій між соснами вірьовці. За спогадами старожилів, таким методом сушіння користувались мешканці 50-го будинку, які не мали балконів у своїх квартирах. За збереженість просушуваних на вулиці речей у ті часи можна було не переживати. На балконах теж є вірьовки з білизною - причому не вище від балконної огорожі.
Увесь перший поверх центральної частини будинку займав магазин "Меблі". Його великі вітрини приваблювали потенційних покупців виставленими у них зразками меблевих гарнітурів та окремих предметів.
На даху видніються телевізійні антени, тож деякі мешканці будинку вже мали змогу дивитись передачі Київської телестудії, яка відновила свою роботу у 1951 році. Через 2 роки, у 1953-му, київську телестанцію приймали близько 7 тисяч телевізорів. Якими були тоді телевізори, можна побачити в епізоді з кінофільму "Тарапунька і Штепсель під хмарами" - позаду за щасливим власником щойно придбаного габаритного апарата "Київ" іде дружина з великою антеною на плечі, за нею дочка, що читає на ходу інструкцію до телевізора, ще далі її менший братик несе лінзу, яка кріпилась перед екраном для збільшення зображення.
Наступне фото - сучасний вигляд будинку №97/1 по вулиці Алматинській. На місці меблевого магазину тепер розташовано продуктовий магазин, більшість балконів мешканці засклили, а старі телевізійні антени замінили на супутникове або кабельне телебачення. Незважаючи на побудовані в глибині кварталу сучасні висотки, колишній будинок №50 і досі залишається однією з найцінніших прикрас центральної магістралі мікрорайону ДВРЗ.
Прим. ред. "Ліски": більше про будинок №50 можна прочитати в попередніх публікаціях нашого сайту, у тому числі в замітці "ДВРЗ в архівах КДБ СРСР, січень 1957 р.", а також інших - "Башенки ПВО на киевских домах" та "Орендарі будинку №97/1 на Алматинській вулиці".
Схожі публікації на сайті "Ліски" можна знайти за тегами "Історія Києва" та "Будівлі ДВРЗ".