Тег AREA. Top_201


Сайт Л і с к и               Головна      Про сайт     Архів новин     Флора/Монітор     Вебкамера 


  До змісту

Уривки з книги про історію Дніпровського району столиці. Частина 8

Неділя, 10.01.2021 19:14   

   До уваги читачів - уривки з історико-краєзнавчого видання "Освячений Дніпром", яке вийшло в світ у 2019 році з нагоди 50-річчя заснування Дніпровського району міста Києва. Книга передавалась у всі бібліотеки району.


Попередня частина (7)

Наступна частина (9)  

     З історії Київського Лівобережжя. Козацька доба: за волю і віру

Уривки з книги про історію Дніпровського району столиці    З року в рік боротьба українців з поляками посилювалася. Послаблена внутрішніми війнами країна водночас потерпала від набігів татар, магнати та влада Речі Посполитої або не мали сил, або не хотіли реагувати на цю загрозу. Так, за період з 1600 по 1647 рік зафіксовано 70 татарських набігів на Київщину і Брацлавщину. За таких умов українці мусили самі боронитися від татар і формувати власні збройні загони для захисту від них.
   Цілком зрозуміло, що організовані збройні загони діяли не лише проти кочовиків, а й мстилися за утиски з боку польської шляхти. Україною прокотилася низка повстань, наймасштабніші – під проводом Павла Бута, Івана Сулими, Дмитра Гуні та Якова Остряниці.
   Попри те, що польським військам щоразу вдавалося перемогти українців, ці війни відіграли значну роль у нашій історії, оскільки суттєво гальмували процеси ополячення й окатоличення, зменшували тиск феодального гніту та сприяли формуванню національної свідомості.
   Цікаво, що на тлі постійних воєн, перша половина XVII ст. відзначилася бурхливим економічним і культурним піднесенням Київщини й України загалом. Так, лише у Київському воєводстві в цей період з’явилося понад 200 нових міст і містечок, а загалом їх чисельність виросла майже до 350. На щорічні ярмарки, які відбувалися в Києві двічі на рік, приїжджали купці з усієї Речі Посполитої та з сусідніх країн. Зростала й чисельність населення міста: якщо наприкінці XVI століття у Києві мешкало 10–12 тис. осіб, то у 20-і роки XVII ст. воно досягло 20 тисяч. Київ поступово повертав позиції центру українського церковного й культурного життя, відроджував славу одного з найбільших торговельних центрів на перехресті Європи і Сходу – на його ринках купці жваво торгували збіжжям, сіллю, кіньми, східними прянощами, тютюном, шовком, хутром, залізом і сільськогосподарським реманентом. У місті вільно ходила відома в Європі валюта, містяни розплачувалися празькими і литовськими грішми, угорськими флоринами, німецькими талерами, польськими злотими тощо. Наприклад, згідно з архівним записом від 1631 року, ігумен Микільського монастиря Серапіон Бєльський сплатив подимне за «млин Дарницький» у розмірі 40 польських грошей.
   Зрештою, Річ Посполита зробила висновки із заворушень на теренах східних володінь і пішла на поступки. 1633 року сейм затвердив спеціальні «Статті для заспокоєння руського народу», якими вища духовна влада в Україні закріплювалася за київським митрополитом, а сам митрополит обирався православними ієрархами. Цим же документом православному духовенству повернули раніше відібрані київські церкви і монастирі, крім Видубицького.
   Серед вольностей, які отримали козаки згідно з цим документом, окремо оговорювався дозвіл на вільне поселення на всій території України. Проте магнати і шляхтичі часто ігнорували цей пункт, побоюючись заворушень, і не дозволяли їм селитися ані на панських землях, ані в межах міст і сіл. Відтак найчастіше вони осідали на коронних землях поблизу міст, засновували села і хутори, які на довгі віки зберігали статус козацьких і не підпорядковувалися ані панській, ані духовній владі, лише світській. Не став виключенням і Київ. Магістрат заборонив козацькій вольниці селитися в межах міста, відтак у цей період на його околицях виникло чимало козацьких поселень, в тому числі й на Лівобережжі. Деякі зберігали статус козацьких аж до кінця ХIX століття, як от Биківня чи Дарницькі хутори.


   Схожі публікації на сайті "Ліски" можна знайти за тегами "Історія Києва" та "Бібліотека".



Вам була корисна ця стаття?

Читачка  12.01.2021 11:11
Але ж до утворення Речі Посполитої (1569 рік) ці землі були українські, тобто корінні, що і хотів сказати автор.

Юрий Н.  11.01.2021 23:16
По-моему, в книге все правильно. "Коронный" -- распространенный польский термин, означающий в данном случае: "принадлежащий польской короне, т.е. королю".

Читачка  11.01.2021 18:31
У виданих книжках теж бувають помилки - це звичайна практика: менше помилок - краще видавництво.

admin  11.01.2021 11:42
Дякуємо за зауваження, але не приймаємо його. Вираз "на коронних землях" вжито в оригіналі (в тексті книги).

Читачка  11.01.2021 11:08
Зауваження. У 6-му рядку знизу "на коронних" треба писати "на корінних".

Можете додати свій коментар
Щоб змінити слово на інше (якщо букви важко розпізнати), клацніть на малюнку

Ваше ім'я:         Слово з малюнка:  

Коментар (до 1000 символів, тільки текст, гіперпосилання недопустимі):