Нашу мандрівку продовжуємо на 118-му автобусному маршруті, хоча спека змушує всіх бігти до великої води. До води ми ще повернемося у наших подорожах. А сьогодні звернімося до минулої практики і зупинку «Павло Усенко» та «Дарницький Універмаг» з’єднаємо і в нас третя екскурсія називатиметься «ДАРНИЦЬКА ПЛОЩА». З неї і почнемо. Подивимося на деякі речі і будинки під історичним кутом зору.

   Площа не дуже старенька – всього 100 років, бо зродилася на початку ХХ століття між перехрестям Наводницького шосе та старої Дарницької і Бориспільської доріг. Розташована площа між проспектами Соборності, Миру, та Юрія Гагаріна; між вулицями Будівельників, Івана Сергієнка, Володимира Сосюри, Празькою та Харківським шосе.

Дарницька площа

   В середині ХХ століття мала назву площа КП (контрольного пункту). З 1958 перейменована на Ленінградську, а з 2015 року має вже сучасну назву. Площа є частиною Малої окружної дороги, тому у часи пік тут бувають «пробки».

   З метою підвищення пропускної спроможності у 2008 році було розроблено проект трирівневої розв’язки. Проект через брак коштів не був втілений. Згодом його було визнано незадовільним. Очікували, що в лютому 2016 року ПАТ «Київсоюзшляхпроект» представить нове ТЕО реконструкції площі, та, як кажуть, віз і нині там. Дарницьку площу фахівці вважають найбільшою у нашому місті.

   ПРОСПЕКТ СОБОРНОСТІ є найдовшим у цьому списку, він з’єднує житлові масиви Соцміста, Русанівки та Березняків. Пролягає від Дарницької площі до мосту імені Патона і має довжину 2,75 кілометри. Відомий цей шлях ще з ХVІІІ століття, як Наводницьке шосе. У сучасному вигляді постав в середині ХХ століття вздовж автомагістралі Київ-Харків. Сучасну назву носить з 2016 року на честь Дня соборності України.

   ПРОСПЕКТ МИРУ має довжину 1,1 км. Пролягає від площі до бульвару Верховної Ради. Виник у І-й третині ХХ століття. Був частиною вулиці 3-го Інтернаціоналу. З 1955 року – вулиця Дружби народів. У самостійну вулицю відокремлений під сучасною назвою у 1961 році.

Проспект Миру

   ПРОСПЕКТ ЮРІЯ ГАГАРІНА має в собі 2 кілометри 100 метрів. Виник у 1940-50-ті роки ХХ століття. З 1961 був вулицею Юрія Гагаріна. Сучасну назву носить з 1968 року на честь першого космонавта у світі. Зосередимось на ньому конкретніше. За його адресою під № 1 знаходиться автостанція «Дарниця» №4.

Проспект Юрія Гагаріна

   Під його 7-м номером у 1961 році відкрився кінотеатр «Ленінград». Він пережив не одну реформу. У 2005 році йому повернули основну функцію. Будівлю реконструювали, встановили величезний панорамний екран та високоякісну звукову систему. Великий зал має 648 місць, середній – 67, малий – 23 місця. Нову назву «Дніпро» отримав нещодавно.

   Університетський коледж Київського університету імені Бориса Грінченка має адресу проспект Юрія Гагаріна № 16. Заснован у 2008 році. Це інноваційний багатопрофільний вищий навчальний заклад І рівня акредитації, який є складовою Київського університету ім. Б.Грінченка, здійснює професійну підготовку відповідно до ОКР «молодий спеціаліст» у поєднанні з наданням повної загальної середньої освіти.

Університетський коледж Київського університету імені Бориса Грінченка

   За адресою цього ж проспекту під номером 19/30 розташована бібліотека Дніпровського району імені Олександра Олеся. Вперше відкрила свої двері у 1955 році як юнацька бібліотека при «Шовкобуді» Дарницького району. З 1991 року зареєстрована як бібліотека-філія №5. У 2010 році отримала ім’я видатного українського поета Олександра Олеся (Олександра Кандиби). У бібліотечному фонді налічується 35,6 тисяч примірників, обслуговує 4,5 тисячі користувачів. Працюють в ній кваліфіковані робітники під керівництвом Тетяни Батової.

   По проспекту Юрія Гагаріна № 21 знаходиться загальноосвітня, спеціалізована школа № 129 з поглибленим вивченням англійської мови. Вона має статус експериментального навчального закладу регіонального рівня, з метою поширення інноваційного досвіду й подальшого вдосконалення пошукової роботи на тему: «Впровадження моделі громадсько-активної школи». Так, 11 травня учні 11-А класу брали участь у районному конкурсі «Київський вальс-2017», що проходив у школі №148. А 18 травня, у День вишиванок, у школі пройшло святкове пісенне дійство, приурочене до проведення в Україні пісенного конкурсу «Євробачення» та Дня Європи.

Школа N 129

   Як краще одягатися, вчать у Київському вищому професійному училищі технологій та дизайну одягу на цьому ж проспекті за № 22.

   А до наукового містечка, що на вулиці Попудренка, додаються ще два заклади – ВАТ «Агропромсистема» (пр. Ю.Гагаріна, 23) та Книжкова палата України імені Івана Федорова – державна наукова установа у сфері видавничої справи, яка має адресу цього ж проспекту за № 27. Започаткована організація 24 січня 1919 року.

   На початку 1950-х років одними з перших біля КП (контрольного пункту) почали заселятися енергетики, які будували Дарницьку ТЕЦ. Частина робітників мешкала по вулиці Будівельників, але більшість тулилася в бараках біля майбутньої ТЕЦ.

   Керівництво дбало і про дозвілля робітників. У 1955 році на сучасній вулиці Павла Усенка (№ 3) відкрився Будинок культури Дарницької ТЕЦ. Тут проходили концерти, «крутили кіно» та інші культурні заходи, в яких приймали участь не тільки енергетики, а й мешканці всієї округи. Зараз тут знаходиться Управління по роботі з населенням, Департамент енергозбуту.

Колишній будинок культури ДарТЕЦ

   Під № 6 на цій вулиці ми бачимо будинок адміністрації Дарницького трамвайного депо, родовід якого починається з 1 червня (14-го за н.с.) 1892 року, коли в Києві на лінії довжиною у 1,5 км по Олександрівському узвозу розпочався пасажирський рух першого в Російській імперії електричного трамвая…

   Додам тільки, що за цією адресою трамвайне депо відкрилося 1 лютого 1959 року. З 1995 року депо не отримує новий рухомий склад. На кінець 2000 року довжина трамвайної колії встановила 138,98 км. Трамваїв - 212 одиниць. Обсяг перевезень пасажирів - 72 млн. осіб. Депо обслуговує весь Лівий берег і є найбільшим трамвайним депо у Києві.

   За адресою вул. Павла Усенка № 7/9 знаходиться невелика, але цікава установа – Музей міського пасажирського транспорту. На превеликий жаль, цей заклад зараз не працює, а його історія дуже і дуже захоплююча, яку зараз можна прочитати лишень у Google.

Музей міського пасажирського транспорту

   По вулиці Будівельників ми вже трохи проходили на попередній екскурсії. Доповню, що в 50-ті роки минулого століття вона мала назву Нова 801-ша, сучасну назву отримала з 1955 року, має протяжність 2,3 кілометри. На ній розташовані: відділення зв’язку № 100 (буд. 32/2); загальноосвітні школи № 148 (буд. 37) та № 188 (буд. 10); Управління культури Дніпровської районної державної адміністрації (буд. 24-А).

   Вулиця Володимира Сосюри починається з площі і йде до вулиці Празької, має в собі 700 метрів. Виникла наприкінці 1950-х - на початку 1960-х років у складі вулиці Будівельників. А відокремлена під сучасною назвою на честь українського поета В.М. Сосюри у 1965 році.

   Вулиця Празька йде від площі до залізничної станції «Дарниця», виникла у 1-й третині ХХ століття. До 1938 року була у складі вулиці 3-го інтернаціоналу, з 1955 року – вулиці Дружби народів, з 1961 – проспекту Миру, від якого відокремлена під сучасною назвою у 1965 році. Серед її будинків – дошкільні навчальні заклади №№ 446, 675, 495 та середня освітня школа № 126. Навпроти школи автобусний парк № 2 КП «Київпастранс» (буд. № 7).

   Далі нас зустрічає Харківське шосе, яке відноситься і до Дніпровського, і до Дарницького районів. Виникло воно у 30-ті роки ХХ століття. У 1950 роки було прокладено автомагістраль в бік Харкова довжиною у 6-ть кілометрів. Сучасна назва з 1959 року.

   Повернімося до вулиці Івана Сергієнка, що пролягає від площі до Карельського провулку, має в собі 1090 метрів. З 1957 була Барановичська, сучасну назву носить з 1965 року на честь Героя Радянського Союзу, керівника партизанського руху у Другій світовій війні.

   Київський енергетичний коледж (буд. № 5), створений у 1956 році на підставі наказу УНЗ Міністерства електростанцій СРСР. Був підпорядкований Міненерго СРСР, Міненерго України, з 1997 – Міністерству освіти і науки України, є державним вищим закладом освіти 1 рівня акредитації, надає освітні послуги, пов’язаних з одержанням вищої освіти на рівні кваліфікаційних вимог до молодшого спеціаліста;

Київський енергетичний коледж

   Дніпровський районний суд міста Києва (буд. № 3);

   Басейн «Палац підводного спорту» (буд. № 2/3). Комплекс був зданий в експлуатацію у середині 1970-х років. Відкриття Палацу підводного спорту стало неабиякою подією у місті. Він і зараз працює у звичному для нього режимі – з 7-ої ранку до 22-ї вечора і радо зустрічає всіх бажаючих поринути у його прохолодні хвилі.

   Паралельно із будівництвом промислових об’єктів на початку 50-х років почали доводити до ладу і саму площу – зробили клумбу і встановили пам’ятник із шаблонною композицією «Ленін та Сталін в Горках», які сиділи на ослінчику (я у дитинстві бачила цю скульптуру –А.П.).

Ленін та Сталін в Горках. 1937 рік. Робота українських скульпторів Ю.І. Білостоцького, Г.Л. Пивоварова та Е.М. Фрідмана. Харків. Пам'ятник знаходився на початку центральної алеї в Парку ім.Горького в Харкові. Джерело.
Прим. ред. "Ліски": фото скульптури розміщене з науковою та освітньою метою; публікація фото не спрямована на заперечення злочинного характеру тоталітарних режимів.

   Після розвінчання культу особи однієї ночі щез Сталін, а через рік зник і Ленін. Площу продовжували засаджувати і кущами, і деревами. Що залишилося з тої пори від озеленення, можемо подивитись на світлинах.

   Ще трохи про будівлі на площі. Зокрема згадаємо Дарницький Універмаг, який зараз має адресу проспект Миру, 1. А історія його почалася з 1965 року, з травня місяця. Він був першим торговельним центром на Лівому березі. Перший поверх мав комплекс «Все для малюків», другий поверх - «Все для жінок» і третій – «Все для чоловіків». У 2009 році була здійснена реконструкція і він став зватись ТЦ «Дарниця», виріс до 6-ти поверхів, в якому розмістилися заклади спортивного напрямку та громадського харчування.

   У 1967 році між вулицями Сосюри та Празької збудували секцію 9-ти поверхового будинку, а в 1972 закінчили П-подібний житловий корпус, в якому на першому поверсі розмістилися Будинок радіо «Екран», гастроном, магазин «Кулінарія», ательє, майстерні (архітектор П.Жилицький).

   Поруч із 9-типоверхівкою, в якому пошта та телеграф, у 1972 році закінчили будівництво 16-ти поверхового цегляного будинку. Це була найвища споруда на площі, вона і зараз є домінантою на ній. Нещодавно торцевий фасад цього будинку прикрасив мурал, який символізує «Весну-Літо» в образі жінки у квітах.

   Цікавий історичний факт. У 1972 році, коли до Києва приїздив Президент США Річард Ніксон, хтось з даху цієї оселі сфотографував кортеж, що рушав повз Ленінградську площу. Людина наражалася на неприємності, але цікавість перевищила острах.

   На цьому закінчуємо чергову подорож (була використана інформація із Вікіпедії та із знайомої вже читачам книжки «Киевское левобережье: от Соцгорода до Березняков). Пропоную згадати травневі квітучі каштани, а зараз знову посмакувати шовковицею, яка росте по всіх вулицях і дарує свої солодощі охочим, помилуємося, як починають набирати жовтих кольорів абрикоси і наливаються соком яблука. Після споглядання світлин запрошую подорожніх заглибитись у блакитні хвилі Палацу підводного спорту.

І наостанок уривки з вірша про літо Віктора Баранова:

  Увіходимо в літо, яке вже давно на порі,
  Запливаємо в купіль червневої ніжної ночі.
  Тихо котиться Віз по Чумацькім шляху угорі,
  І говорять нам зорі слова і одвічні, й пророчі.

  Увіходимо в літо, в якому – сльоза і гроза,
  У якому у сни нам приходить найперше кохання;
  Сік потужно у грона жене виноградна лоза,
  І, мов білий налив, наливаються наші бажання.

  Переходимо літо – від червня до серпня – убрід,
  Затамовуєм щем для осінньої скорої втрати.
  Але поки ще – літо! І зірка лишає нам слід,
  Хоч на мить. Тож устигнім бажання в цю мить загадати.

До зустрічі у наступній подорожі!

Антоніна Просєкова
7 липня 2017 року,
місто Київ

Наступна замітка

   Схожі публікації на сайті "Ліски" можна знайти за тегами "Історія Києва" та "Пишуть читачі".