Тег AREA. Top_232


Сайт Л і с к и               Головна      Про сайт     Архів новин     Флора/Монітор     Вебкамера 

Дніпровський вояж - 2

 Неділя, 09.07.2017 22:57   

Початок циклу заміток

Гроза пройшла… зітхнули трави,
Квітки голівки підняли,              
І сонце, тепле і ласкаве,            
Спинило погляд на землі.           
Олександр Олесь                     

   Продовжуємо нашу маленьку подорож. Закінчився травень, який залишив в собі яскраве цвітіння різних дерев, а особливо каштанів. Та я зафіксувала цю красу і на фотознімках ми можемо її побачити. А зараз дерева одягнулися у повноцінне смарагдове листя і на деяких вже проклюнулися колючі кожушки майбутніх плодів – каштанів. Це буде восени. А за вікном нашого автобусу вирує ЛІТО – найкраща пора року! Квітують і дерева, і кущі, і трави і, навіть, Небеса! Бо тополиний пух летить аж до сонця! І ми з цікавістю рушаємо у нашу наступну віртуальну екскурсію!


Зупинку другу - «Червоноткацька» та третю - «БВР» - ми поєднаємо і зробимо одну - «СОЦМІСТО».

   Ця коротка назва складається з двох слів - Соціалістичне місто. Коли воно виникло? З чого почалося? Звернімося до наукових видань мовою оригіналу.

   «…После революции 1917 года дачные местности начали приходить в упадок и в 30-е годы прошлого века Дарница была избрана в качестве индустриального полигона, где началось воплощение советской идеи построения «социалистического города»…

   …Строить Соцгород начали еще до войны, однако полноценным жилищным массивом в периметре бульвара Верховного Совета и улиц Красногвардейской (перейменована на Гната Хоткевича у 2016 році), Попудренко и Строителей он стал в 1950-е годы… Участок, где он теперь располагается, долго осваивать не решались. Ведь с одной стороны площадки, ближе к Аварийному поселку, подступал сплошной песок, со стороны нынешней Дарницкой ТЭЦ находилось болото, а вдоль Броварского шоссе и в сторону ДВРЗ тянулся лес. Первым поселенцам очень не нравилось нашествие песка, особенно досаждавшего, когда поднимался ветер».

   А поселення Аварійне до Соцміста тоді не відносилося, хоча і мало тих же забудовників. З часом їхні кордони злилися і вони стали тотожні. Чому така назва – Аварійний?

   У 1935 році було засновано Дарницький район. У плані «Соціалістичного Києва» велика увага надавалася питанням щодо розвитку промисловості на лівому березі, будівництву житла з 4-х та 5-ти поверхових будинків.

   До новоутвореного промислового комплексу входили: «…фабрика вискозного шелка «Киевволокно» (№ 512) и сероуглеродный завод, поставщика сырья для этой фабрики; крупнейший в СССР Киевский тонкосуконный комбинат; завод каустической соды (тысячный). Это было обычной практикой в СССР – в целях секретности не давать промышленным объектам профильные названия, а присваивать номера.

   И промышленное, и жилищное строительство сначала велось на одной площадке, непосредственно у предприятий. Название Соцгород на первом этапе не получило широкого употребления, и все стройплощадки называли одним общим именем Шелкострой (Шовкобуд)… Возле самой проходной («пятьсот двенадцатого») был возведен капитальный трехэтажный дом с магазином на первом этаже. Часть квартир отвели под гостиницу, где размещали специалистов, прибывавших для оказания помощи в налаживании производства и в ликвидации аварийных ситуацій на фабрике. Первый капитальный дом именовали Аварийным в соответствии с функциями приезжавших и живших в доме командированных.

   После введения в эксплуатацию производственных объектов, ускорилось жилищное строительство. Теперь площадки выбирали в лесу у Броварской дороги, с этих домов и начался Соцгород. Они и теперь стоят на улице Попудренка напротив метро «Дарница»...».

   А до Аварійного сьогодні відносяться декілька дво- та триповерхових будинків у периметрі вулиць Гната Хоткевича, Червоноткацької, Мініна та Попудренка.

   Та повернімося ще до історії.

   Окрім житлових будинків зводилися об’єкти соціального призначення: дитячі садочки, школи, лікарні, клуби з розміщенням в них бібліотек.

   У 1940 році поблизу прохідної «512»-го («Київхімволокно», зараз вул. Магнітогорська,1) звели Будинок культури. Це була перша такого призначення спеціальна будова на лівому березі Києва. У 1943 році будинок дуже постраждав. Після відновлення у 1947 році він став центром дозвілля усього Соцміста. У 1962 тут утворився ансамбль пісні і танцю «Дарничанка», неодноразово відмічений нагородами і який існує донині. В палаці були чисельні дитячі гуртки. Зокрема ансамбль танцю «Дударик». У 2005 році у парковій зоні біля Будинку культури звели пам’ятник загиблим робітникам комбінату «Київхімволокно». Сьогодні у культурному закладі влаштовують концерти, продаж різноманітного товару.

   Довоєнні великі плани будівництва соціалістичного міста перервала Друга світова. «Сероуглеродный завод был уничтожен во время бомбардировки, погиб тонкосуконный комбинат и его жилые дома. Отступая, немцы оставили после себя в Соцгороде руины…Основное бремя, связанное с восстановлением поселка, легло на плечи «шелкостроевцев», … привлекали военнопленных… ».

Загиблим робітникам Хімволокна
Загиблим робітникам Хімволокна

   У грудні 1944 року, коли була офіційно призначена дирекція заводу «тисячного» (Радикал), почали відновлювати будівництво підприємства для виготовлення каустичної соди, хлору, дусту, бертолетової солі та соляної кислоти, яке було започатковане у 1940 році і зупинене з настанням війни. Шкоду, яку він наніс екології міста, не можна порівняти з його «братами» - «Хімволокном» та ДШК. «Тисячний», вірніше те, що від нього залишилося, продовжує виявляти дуже шкідливий вплив на здоров’я багатьох мешканців Дарниці.

   На місці зруйнованого тонкосуконного комбінату у січні 1947 року почалося будівництво Дарницького шовкового комбінату. В березні 1948 вже вийшли перші метри дарницького шовку та саржі.

   Завдяки Дарницькому шовковому комбінату, робітники і мешканці Соцміста першими в Україні побачили лідера кубинської Держави Фіделя Кастро, який в 1963 році знайомився з передовими набутками підприємства та їхнім житловим фондом і тільки після цього його кортеж поїхав до владних будівель на Печерських пагорбах.

Вояж-2
Фото зі сторінки Старьевщик SHOP

   В кінці 1970-х – початку 1980-х комбінат продовжував розширюватися. В 1990-ті роки комбінат майже зупинив свою діяльність – його чекала та ж драматична доля, як і для багатьох підприємств Києва – значна частина території пішла під сучасний торговельно-розважальний комплекс «Даринок».

   Знову повернімося до минулих літ.

   Невдовзі після війни в Соцмістечку розпланували вуличну сітку, яка залишається і до сьогодні. Спочатку вулиці були всі Нові, відрізнялися тільки номерами.

   Вершиною архітектурної думки вважається в Соцмісті будівля гуртожитку на вулиці Бажова, 12, яку звели у 1953 році. За цим же проектом побудовано гуртожиток на вулиці Будівельників, № 30 у стилі сталінського ампіру.

   У 1954 році з’явилися три житлових будинки по вулиці Будівельників і один на розі вулиці Дубового та бульвару Верховної Ради, які досі є прикрасою Соцміста. Збудовані вони за проектом архітектора Шило Миколи Костянтиновича (1913-1982).

   Завершилася сталінська епоха в архітектурі 4 листопада 1955 року, коли вийшла постанова ЦК КПСС «Об устранении излишеств в архитектуре».

   Загалом в Соцмісті було зведено 46 «сталінок». Будинки на вулиці Бажова,1 та 3 є зразком простих форм і відсутністю прикрас. Збудовані у 1960 році.

   У травні 1969 року за рішенням Київміськради виник Дніпровський район, до складу якого увійшло Соцмістечко. У 1970 - 1980 роках будівництво продовжувалося, зводилися вже дев’ятиповерхівки. Сьогодні Соцмісто – звичайний житловий масив, в якому, крім назви, нічого соціалістичного не залишилося.

   Старі двоповерхівки замінюють на нові висотки, в яких з’являються і нові заклади. Так на розі вулиць Краківської і Пожарського весною цього року відкрилося Посольство Республіки Болгарії.

   До культурних подій можна також додати встановлення меморіальної дошки українському кінематографісту, засновнику науково-популярного українського кіно Феліксу Соболєву на фасаді будинку № 19 по вулиці Червоноткацькій. Це дійство було проведене взимку 2017 року.

Вояж-2

   А на вулиці Будівельників вже давно на фасаді будинку № 32/2 встановлено пам’ятну дошку Погрібному Анатолію Григоровичу, видатному українському вченому, педагогу, письменнику, державному і культурно-громадському діячу, академіку, лауреату Національної премії України ім. Т.Г.Шевченка. У цьому будинку він мешкав з 1984 по 2007 роки. Прожив він всього 65 років.

Вояж-2

   Є також пам’ятний знак – бронзова табличка, встановлена на честь польського міста-побратима Кракова у 1979 році на бульварі Праці на розі вулиці Краківській, з цієї нагоди вона і була перейменована у 1961 році (архітектор Костянтин Сидоров).

Вояж-2

   Культурне життя вирує і в Дитячій школі мистецтв №6, що на бульварі Верховної Ради, в будинку на три поверхи під № 15. А на цьому ж бульварі біля будинку № 13 квітує зараз південна рослина – декілька дерев у великих білих суцвіттях – катальпа (див. Флора ДВРЗ).

   Можна ще багато писати про кожну вулицю і кожний дім, і кожне дерево у Соцмісті, але я на цьому зупинюся. Бажаючих дізнатися більше про це поселення, відправляю до науково-популярного видання «Киевское левобережье: от Соцгорода до Березняков», авторы: Владимир Приходько, Кирилл Степанец и Елена Насырова.

   Я ж зараз пропоную згадати квітучі каштани, що прикрашають майже кожну вулицю. А також акацію, яка дурманить своїм ароматом і шовковицю, що вже рясно дарує свої плоди. Стрункі тополі мовби стоять на варті біля висоток, охороняючи квіти у палісадниках. Не забути і цвітіння бузку, а також кущів гортензії.

   І найяскравіша квітка Літа – Троянда зустрічає нас і в подвір’ях будинків, і на вулицях та бульварах містечка. Особливо прикрашають вони бульвар Праці.

   Подивимось і помилуємось щедрістю Природи. До наступної зустрічі!

Антоніна Просєкова
27 червня, 2017 рік
Місто Київ


Наступна замітка


   Схожі публікації на сайті "Ліски" можна знайти за тегами "Історія Києва" та "Пишуть читачі".


Вам була корисна ця стаття?

admin  27.08.2019 19:45
Дякуємо за уточнення .

киянин  27.08.2019 19:22
Будинок по Бажова 1 зданий в експлуатацію та заселення в січні 1959 року. В ордерах на заселення його тоді була вказана адреса : "ул.Пожарского,д.№20." Це вже пізніше вулицю перейменували на вул.Бажова...
А будинок по Бажова 3 - дійсно зведений в 1960-му.

Можете додати свій коментар
Щоб змінити слово на інше (якщо букви важко розпізнати), клацніть на малюнку

Ваше ім'я:         Слово з малюнка:  

Коментар (до 1000 символів, тільки текст, гіперпосилання недопустимі):