Тег AREA. Top_201


Сайт Л і с к и               Головна      Про сайт     Архів новин     Флора/Монітор     Вебкамера 


  До змісту

Будівлі ДВРЗ: будинок заводської еліти

Понеділок, 17.06.2013    Фото - власні, та з книги "ДВРЗ"

   Коментуючи одну з новин нашого сайту, читач Володимир доповнив її інформацією про будівлі ДВРЗ: "Навпроти стадіону стоїть найбільший тоді на ДВРЗ, зведений 1956 року для нової Заводської еліти, чотириповерховий будинок з упорядкованим огородженим двором".
   Мова йде про будинок №107/2, розташований на розі Алма-Атинської та Рогозівської вулиць. На першому поверсі працюють ательє з пошиття одягу та майстерня з ремонту взуття. Навпроти будинку знаходиться Дитячо-юнацька спортивна школи №21 (ДЮСШ-21), яка працює на базі стадіону "Дніпровець-ДВРЗ", та сам стадіон.
   До речі, старожили пригадують, що раніше на місці стадіону була чимала улоговина. При спорудженні стадіону у ході численних суботників улоговину засипали грунтом, щоб підняти футбольне поле до рівня навколишньої місцевості.


Будівлі ДВРЗ: будинок заводської еліти Будівлі ДВРЗ: будинок заводської еліти Будівлі ДВРЗ: будинок заводської еліти

   Як видно з фотографій, будинок непогано зберігся і навіть тепер має досить імпозантний вигляд. Звичайно, зараз у його 80-ти квартирах проживають не тільки представники "заводської еліти", а й їхні діти та внуки, а також власники придбаних квартир (у будинку приватизовано 70 квартир, ще 10 залишаються в комунальній власності).

   Мабуть, розподіл квартир у цьому будинку обійшовся без скандалів, як це було з квартирами зведеного раніше будинку №50, про що ми писали в замітці "ДВРЗ в архівах КДБ СРСР". Наводимо уривок: "31 декабря 1956 года, в 11 часов утра, Безносюк, будучи в нетрезвом состоянии, учинил в кабинете начальника жилищно-коммунального отдела завода скандал, о чем был составлен акт (л. д. 3, 4), который и послужил основанием к возбуждению настоящего дела.
   Из акта усматривается, что Безносюк, угрожая начальнику упомянутого выше отдела убийством, в присутствии рабочих Радько и Гришко обвинял его в продаже квартиры в доме №50, кроме того, высказался в антисоветском духе против коммунистов и партии в целом, что, мол, коммунисты издеваются над рабочими и пр., заявляя при этом, что устроит «второй Будапешт».
   Допрошенные по существу акта начальник ЖКО з-да Алексеев и работающий в его подчинении свид[етель] Радько заявили, что Безносюк, угрожая «вторым Будапештом», действительно высказывался в антисоветском духе, возводя при этом клевету на КПСС (л. д. 5–11).
   Безносюк изложенных показаний не подтвердил и показал, что он против партии и Советской власти ничего не говорил, а лишь устроил скандал Алексееву за то, что он и другие члены администрации завода отказывали ему в расширении жилплощади, тогда как свою жилплощадь улучшали и раздавали квартиры лицам, имевшим собственные дома."


Будівлі ДВРЗ: будинок заводської еліти Будівлі ДВРЗ: будинок заводської еліти Будівлі ДВРЗ: будинок заводської еліти Будівлі ДВРЗ: будинок заводської еліти Будівлі ДВРЗ: будинок заводської еліти Будівлі ДВРЗ: будинок заводської еліти



Доповнення від читача Володимира
   Поблизу вищезгаданого майдану в напівпідвальному приміщенні будинку № 55, навпроти стадіону, містилася невеличка майстерня, де чоботарював Льоня. Працював він на ДВРЗ не один десяток років. Льоні можна було віддати в ремонт взуття і прийти у призначений день, не сумніваючись у якісному й своєчасному виконанні замовлення. Якщо взуття потрібно вам зразу, можна почекати, поки він його зробить, тут же у майстерні. Для цього були передбачені зручні місця, щоб посидіти. Але шанували Льоню не тільки за вмілі руки, а й за його вдачу, за те, що міг вислухати кожного і розповісти щось своє. Під час очікування ви обов’язково почуєте від майстра якусь цікаву історію. Йому можна було просто поскаржитися на життя. Якщо котрась із деверзовських дівчат приносила в ремонт занадто зношені чоботи, Льоня спочатку уважно оглядав їх, а потім говорив щось на кшталт:
   – Скажи своєму мальчіку, чтоб купіл тєбє новиє.
   Те, що підлягало ремонту, завжди ремонтувалось без зволікань.
   Якось вийшла з ладу Льоніна швацька машина. Заспокоївши замовника, попросивши присутніх почекати, Льоня найкоротшим шляхом, через паркан, мотнувся на Завод і десь за півгодини вже дошивав чобота у своїй майстерні. Хоча та “Мінерва” була чеського виробництва, інших швацьких машин тоді не було, майстри Заводу впоралися з нею швидко.
   У цьому ж будинку пропонувалися й інші послуги, що завжди надавалися разом з останніми новинами. Там можна було підстригтися й замовити одяг.
   Під час стрижки ви не тільки довідувалися про останні події ДВРЗ, а й за багатьма з них, що відбувалися на площі біля “бані” могли спостерігати через великі, неначебто саме для цього зроблені вікна перукарні. Обсяг отриманих новин залежав і від кількості майстрів на зміні. Їх могло бути від одного до п’яти. Поки підстригали механічними машинками, новини розповсюджувалися серед присутніх безперешкодно. Але п’ять увімкнених електричних, одна з котрих над вухом, зводили нанівець час стрижки. Новини долітали до вух уривками, і завжди існувала загроза при їх подальшій передачі щось наплутати. Лишалося задовольнятися підшивками журналів “Огонек”, “Работница”, “Здоровьє”, в яких про ДВРЗ писали мало, але вони містили іншу цікаву й корисну інформацію і завжди лежали на столику у холі перукарні.
   Праворуч від входу до перукарні – майстерня з пошиття одягу. Клієнтів там завжди сиділо багато, бо майстри працювали непогані, або, може, більше нікуди було йти. А от із штаньми якось не виходило.
   – На виріст будуть, а бручата сидять на вас гарно, – примовляв єдиний по штанях закрійник, обсмикуючи з усіх боків щойно зшиті штани, намагаючись надати їм бажаного вигляду. Жодний клієнт, що їх замовляв, не був задоволений шиттям, але все одно йшли до цього закрійника, сподіваючись, що тепер пощастить, і терпляче чекали, поки не з’явиться він з примірочної кабіни, немов фокусник з-за куліс. Але дива знов не відбувалося – бручата знов не сиділи. Хоча, може, ми не мали смаку, бо замовники пальт відгукувалися про закрійника схвально.

Схожі публікації на сайті "Ліски" можна знайти за тегами "Історія Києва", "Пишуть читачі", "Завод" та "Будівлі ДВРЗ".



Вам була корисна ця стаття?

Юрий Н.  08.11.2019 21:18
Позволю себе категорически не согласиться с мнением Владимира, что дом №55 был предназначен для "заводской элиты". Если отнести к элите руководство завода и начальников цехов и отделов, то таковых наберется от силы два десятка: гл. энергетик, гл. механик, начальники отделов снабжения, планового, конструкторского и т.п. Начальник завода А.Н.Зайцев, гл. инженер С.Г.Зайденберг, гл. бухгалтер (фамилию запамятовал) всегда проживали в центре Киева, несколько начальников цехов и председатель профкома жили в домах №№ 7, 40 и 50. Из "заводской элиты" в 55-й дом въехали двое: директор ДК, он же секретарь парткома К.Мегеда и нач. ремонтно-строительного цеха А.И.Дробот, возможно, что еще 1-2 человека, которых я не знал. Какой же это дом для "новой заводской элиты"?

Любов  26.02.2016 16:00
Невеличкий фонтан був ще в парку який знаходиться всередині кварталу домів, обмежених вулицями Алма-атинська, Макаренко, Лазо і Волхівська. Зараз там клумба. А велика карусель, яка там є, кажуть місцеві жителі - щє с 50 чи 60 років там. Дерев'яні частини ремонтують періодично, а залізно-чугунна основа стара. Не знаю чи це правда, чи вигадка.

Житель ДВРЗ  18.06.2013 12:48
Если память не изменяет, то возле фонтана на танцплощадке было два монумента, но это было так давно. Может кто и вспомнит (кому за 60), я тогда только на смотрины удирал.

Андрій  18.06.2013 11:55
Дякую Володимиру і Жителю ДВРЗ, за цікаві коментарі. Зараз біля входу у Церкву, напевно де був вхід до танц.майданчика валяється частина бетонної статуї... Був напевно якийчь хлопчик чи дівчинка - частина дупи і здається руки... Що це за монумент і де воно стояло?

Андрій  18.06.2013 11:52
Цікаво б було зараз дізнатися про цього Безносюка.... Мужній хлопець!!! Молодчина, хоробрий і справедливи! Хтось може знає про його долю?

Житель ДВРЗ  18.06.2013 09:30
А еще на площади возле дома была клумба - фонтан. А на ДВРЗ вообще было два фонтана, второй был в парке перед входом на танцплощадку (где сейчас церковь). На танцы, без преувеличения, пол Киева ездило, даже с Шулявки. А зимний каток на стадионе - НОСТАЛЬГИЯ!!!!!!!!!!!

Володимир  17.06.2013 18:06
Додаю коментар стосовно історичної значущісті цього будинку для ДВРЗ

Можете додати свій коментар
Щоб змінити слово на інше (якщо букви важко розпізнати), клацніть на малюнку

Ваше ім'я:         Слово з малюнка:  

Коментар (до 1000 символів, тільки текст, гіперпосилання недопустимі):