Сайт Л і с к и         Головна    Про сайт    Довідка   Архів новин   Гостьова   Пошук


До змісту 


У Києві близько 400 громадських туалетів. На ДВРЗ - жодного?

Середа, 12.06.2013    

У Києві близько 400 громадських туалетів. На ДВРЗ - жодного? У Києві близько 400 громадських туалетів. На ДВРЗ - жодного?    В одній із заміток багатотиражної газети "Дарницький вагоноремонтник" від 30 травня 1964 року йшлося про скаргу мешканців будинку №89Б по Дарницькому шосе (тепер вул.Алма-Атинська).
   У той час будинок знаходився на балансі Дарницького вагоноремонтного заводу (ДВРЗ), тому й скаржились мешканці в комунальний відділ та в адміністрацію заводу. Суть їхніх скарг - малоприємне сусідство туалетного приміщення, через що неможливо було відкрити вікна зі східного боку будинку.
   Редакція сайту "Ліски" розшукала мешканців будинку, які проживають у ньому від заселення - з 1962 року. Зараз вони вже не скаржаться на туалет (скаржаться на інше, але це буде темою наступної публікації - прим. ред.). Більше того, мешканці не пригадують навіть самого факту сусідства з туалетом. Як і решта місцевих старожилів, вони одностайно запевняють, що на ДВРЗ у всі часи був лише один громадський туалет, розташований біля кінцевої зупинки трамвая. На жаль, додають старожили, зараз він (на відміну від радянських часів) не функціонує.
   Дійсно, напівзруйнований туалет, або канцелярською мовою - "стаціонарна громадська вбиральня", не працює. Цікаво, на балансі якої організації він знаходиться? І чи збираються господарі відновлювати його роботу?

   Всього в Києві, за даними різних джерел, від 250 до 650 громадських туалетів. Більшість з них, як можна побачити на карті туалетів Києва, розташовані в центральній частині міста. На ДВРЗ автори карти позначили 3 туалети - в Центрі культури та мистецтв, в лікарні №11, та в лісі біля озера Лісове. Зрозуміло, що жодний з них не можна роглядати як повноцінний громадський туалет. Одні з них призначені лише для працівників та відвідувачів установ, інші знаходяться надто далеко від центру мікрорайону.

   Можливо, хтось із читачів звертався до органів влади з питанням про відновлення роботи громадського туалету в центрі ДВРЗ?



Доповнення від читача Володимира
   –Центральний квартал ДВРЗ (в межах нинішніх вулиць Алма-Атинська, Макаренка, Волховська) забудовано до війни. На головній вулиці – добротні, елітні будинки з елементами пізнього бароко, з усіма вигодами. У дворі котельня для їх опалення, поруч велика купа вугілля, щоб вистачило на всю зиму.
   Вглиб кварталу, вдовж парку, по Волховській і Макаренка стоять двох- і триповерхівки. Тут переважає класичний стиль раннього соціалізму. Будинки прості і практичні, без центрального опалення – в кожній квартирі грубка. Дійсно зручно, особливо взимку. Сидиш собі біля тієї грубки і підкидаєш дрова, і ні від якого ЖЕКу не залежиш.
   Вулиця Сергія Лазо забудована гуртожитками, деяких з них вже немає. Нема й туалету, який стояв поблизу гуртожитків. На відміну від сьогодення, коли існує нагальна проблема громадських вбиралень, тоді було навпаки – їх бракувало в помешканнях. Принаймні, у тих гуртожитках їх не було, тому під вікнами другого поверху іноді висіли «бурштинові бурульки». Туалет був зовні, великий, один на кілька будинків.
   Може, саме через таке архітектурне розмаїття, а, може, через особливий, вишуканий стиль життя порівняв хтось ДВРЗ із Парижем. Назва, мабуть, виявилася доречною, бо сусідні мікрорайони до неї швидко звикли, і погодилися з тим, що на ДВРЗ дійсно живуть “парижани”. Мають вони й свою вежу. Звісно, побудована вона не Густавом Ейфелем, але висока майстерність її творця теж сумнівів не викликає.
   Навпроти стадіону стоїть найбільший тоді на ДВРЗ, зведений 1956 року для нової Заводської еліти, чотириповерховий будинок з упорядкованим огородженим двором.

Схожі публікації на сайті "Ліски" можна знайти за тегами "ЖКГ", "Історія Києва" та "Пишуть читачі".


Вам була корисна ця стаття?

Володимир 13.06.2013 10:31
Ураховуючи, що сайт вкотре порушує тему громадських туалетів, з метою всебічного вивчення цієї проблеми, пропоную фрагмент опису архітектури ДВРЗ п'ятдесятих років де йдеться й про них.

Можете додати свій коментар

Щоб змінити слово на інше (якщо букви важко розпізнати), клацніть на малюнку

Ваше ім'я:         Слово з малюнка:  

Коментар (до 1000 символів):