До змісту
Стара Дарниця в Києві
"Топоніми, мікротопоніми, історичні місцевості – річка Дарниця, Дарницьке озеро, Дарницький канал, Ліски. Сучасні межі Старої Дарниці окреслені Харківським шосе, вулицею Азербайджанською та залізничними коліями. Центральна вулиця мікрорайону – Празька, а найстаріша – Гродненська. На півночі він межує із Соцмістечком, на сході – з ДВРЗ, на заході – з Березняками, а на півдні – з Новою Дарницею.
До середини ХХ століття "Дарницею" називали чи не всю лівобережну частину Києва. Походження цього топоніма й досі викликає дискусії у науковому середовищі, однак існує спільний погляд на його семантичне значення. Вважається, що він виник на основі слів "дар", "дарувати". Серед версій щодо походження цього топоніма переважають "легендарні". Приміром, в одній мовиться, що у дохристиянські часи в цій місцевості знаходилося капище, в якому складалися дари язичницьким богам, в іншій – що княгиня Ольга нібито подарувала Дарницьке озеро своєму сину Святославу.
Проте фахові історики повʼязують топонім із більш прозаїчними обставинами. Перша версія базується на історично достовірному способі господарювання й освоєння нових земель київськими монастирями XV століття. У цей історичний період власники великих земельних наділів часто дарували різні пільги селянам, аби лиш вони селилися у їхніх володіннях і господарювали. Як правило, йшлося про "дарування" повного або часткового звільнення від сплати податків і повинностей на 10–20 років. Населені пункти, мешканці яких користувалися цими "дарами", звалися Слобідками. Власне, велика кількість київських Слобідок теж опосередковано свідчить на користь цієї версії.
Існує ще одна близька до істини думка: ці землі були подаровані у власність монастирям у XV столітті, відтак назва місцевості походить від такого "дару"”. Цю версію підтверджує і перша документальна згадка про Дарницю, яка датується 1509 роком. У ній йдеться про те, що великий литовський князь подарував Микільсько-Пустинному монастирю ділянку берега на річці Дарниця.
Окрім того, на стародавніх документах і на мапах дослідники знайшли річку, озеро, хутори та урочище з назвою "Дарниця". На одному із рідкісних планів Києва XVII ст. на річці Дарниці вказано декілька ставків. На березі одного з них, поблизу Бориспільського шляху, позначено трактир "Дарницький". Згідно з даними другої половини XVIII століття на Лівобережжі знаходилося три хутори, які носили назву "Дарницький". Судячи з тогочасних офіційних документів, вони були невеличкими й не давали великих прибутків власникам. За описом 1766 року, на одному з цих хуторів був лише один двір на дві хати з коморою та "млин старий на два колеса".
Власне, як окреме поселення, Стара Дарниця виникла 1860 року на місці хутора Дарниця, який багато років стояв пусткою. У цей час тут розгорнулося будівництво залізничної гілки, яка мала поєднати Київ із центральною частиною російської імперії, і саме його працівники стали першими поселенцями у цій місцевості, що знаходилася на 11-й версті Княжицького шляху. Невдовзі тут зʼявилися підприємства, так чи інакше повʼязані з обслуговуванням залізниці: майстерні, склади, заводи…" (цитата (с. 178) і світлини з видання: Лемеха С. М. Освячений Дніпром. Тернопіль: ТзОВ "Терно-граф", 2020).
До теми: фотографія "Въезд в Дарницу" із замітки "Міст через річку Дарниця на Празькій вулиці".
Схожі публікації на сайті "Ліски" можна знайти за тегами "Історія Києва" та "Бібліотека".