До змісту Неділя, 13.10.2024 17:17   Фото з публікації "Післявоєнний сквер у селищі ДВРЗ в Києві"

   Одного літнього теплого дня родина зібралася на овочеву ділянку - одну з тих, що завод ДВРЗ надавав своїм працівникам. Весною на ній було висаджено картоплю, і ось зараз ми йшли її провідати. Вийшли з будинку (№29, Дарницьке шосе), перетнули невеличкий парк, у якому було аж два басейни – один високий з фонтаном, другий низенький, з водою для купання дітвори.

   Вийшли на вулицю Макаренка та вздовж приватних садиб дійшли до узлісся, а потім до густого лісу, за яким починалися луки. На цих луках і росла картопля місцевих мешканців.

   Її кущі розрослися, були густі, і наймолодша з родини дівчинка запитала матусю:
 - А де картопля?
 - Доню, ми тебе зараз вкладемо на травичці поспати, бо земля така тепла, навіть гаряча, і ти вже втомилася, а коли прокинешся, побачиш картоплинки.
 - Добре, - погодилася мала.

   Вітру не було, світило сонечко та щебетали пташки. Робота на городі тривала успішно. Коли майже все зробили, що намітили, на обрії з’явилася невеличка темна хмарка і подув легенький вітерець.

- Треба збиратися додому, бо, можливо, буде гроза, - проказала всім господиня.
 - Донечко, прокидайся, вже йдемо додому - лагідно торкнулася дитинки.
 - Вже є картоплинки? – запитала та.
 - Вже є, тільки ти побачиш їх удома. А зараз швиденько треба повертатися, - стурбовано відповіла.

   Вітер почав посилюватись, і чорна хмара вже накривала луки. Невдовзі зблиснуло, а потім прогриміло за декілька кілометрів від лісу. Родина пройшла вже половину відстані, як раптом серед сосен щось зблиснуло і одразу так вибухнуло, мовби це гриміли гармати.

   - Синку, візьми сестричку на руки і швиденько біжимо! – вже на ходу кричала матуся. Братик чимось накрив голову сестрички, яка була молодшою майже на десять років. Її голі ніжки були під рясним дощем, та вона цьому тільки раділа.

   Вони бігли, а за ними поспішали блискавки з громом. Вже добігли до парку і було видно їхній будинок, та гроза стала ще сильнішою. Чорна велика хмара закрила все небо, і блискавка вдарила по парку, але попала в малий басейн і в ньому загубилася.

   Родина щасливо добігла до свого під’їзду. А вдома господиня приготувала молоду картоплю з приправами і всіх запросила до столу. Це була найсмачніша картопля за всі подальші роки.

Антоніна Просєкова
31 липня 2024 року
Браз, Австрія

   Схожі публікації на сайті "Ліски" можна знайти за тегами "Історія Києва", "Ліс" та "Пишуть читачі".