До змісту Вівторок, 09.03.2021 11:31   

   Будівництво Дарницького вагоноремонтного заводу в Києві розпочалось навесні 1934 року. Одночасно з будівлями виробничого та культурно-побутового призначення споруджувалось і житло. Першим капітальним житловим будинком^[1] селища став будинок №1 на центральній вулиці - Шосе ДВРЗ (тепер будинок №105/2 по вулиці Алматинській). Саме йому присвячена сьогоднішня замітка.

   Всього до війни в селищі ДВРЗ встигли побудувати більше 20 будинків^[2], у тому числі дитячий садок, школу та заводський Будинок культури. Під час війни більшість цих будинків були частково або повністю зруйновані бомбардуваннями - через наближеність до залізниці і до заводу. Бомбові удари німецької авіації продовжувались і після звільнення Києва. Останні бомби були скинуті на цехи заводу 11 червня 1944 року^[3].

   Лише після цієї дати почалась повна відбудова Дарницького вагоноремонтного заводу. Одним з перших налагодили роботу деревообробного цеху, який почав виготовляти столярні вироби - вікна, двері, а також дошку і брус для ремонту найменш зруйнованих будинків. До повноцінного планового відновлення селища приступили в 1947 році, і на початку 1950-х більшість будинків селища вже були відремонтовані або заново побудовані.

   До цього періоду відноситься чимало історичних фотографій, зроблених фотокореспондентами за завданнями своїх редакцій. Одну з таких світлин з архівною назвою^[4] "Вид одной из улиц Дарницы в г.Киеве" пропонуємо роздивитись докладніше. Автор - Г.Неменман, рік зйомки - 1950. Фото публікується вперше.

   Будинок у цілому виглядає доглянутим - нове черепичне покриття даху з акуратною ринвою над балконом, фасад оштукатурено, вікна й двері цілі й засклені, сходи в порядку. Для якісного освітлення площі перед будівлею встановлено ліхтар на високому дерев'яному стовпі. На стінах будинку розміщено вивіски розташованих у ньому закладів та агітаційні і рекламні плакати. Наскільки вдається розпізнати, це "Сберегательные КАССЫ", протипожежний плакат та плакат на сільськогосподарську чи продовольчу тематику.

   З вивісок бачимо, що на першому поверсі розташовано перукарню і два гастрономи - ймовірно, різного підпорядкування. За спогадами старожилів, у тому приміщенні, що зліва, розташовувався овочевий магазин (можливо, не тільки овочевий, адже чоловіки до овочів здебільшого байдужі, а біля цього входу якраз покупці-чоловіки). Люди одягнуті просто, більшість з них у робочому одязі та в чоботях, що не дивно з огляду на відкритий грунт навколо вузької дороги з твердим покриттям. Крайній зліва чоловік з двома паличками в руках і (начебто) нагородами на грудях.

   Ще лівіше бачимо паркан, і це трохи дивує, адже в цьому місці розташовані не приватні будинки, а теперішня вулиця Волховська. Проте можливо, що це будівельний паркан біля будинку №7 (тепер №103/1), адже його ремонт, за спогадами читача Юрія Н., було закінчено лише в наступному, 1951 році.

   Перед будинком стоїть вантажний автомобіль. У його кузові на стосі шиферу лежать (кисневі?) балони. Можна з упевненістю ідентифікувати автомобіль як заводський, що прямує на житловий чи інший об'єкт селища. До речі, на заводі у той час кисень вироблявся. Більш очищений постачався до лікарень, решту використовували для технічних потреб.

   Ще одна цікава деталь на фото - це розташований праворуч стовп. Він відрізняється від стовпа освітлення не тільки меншою висотою, але й більш якісним виготовленням та наявністю кронштейна незрозумілого на перший погляд призначення. Припускаємо, що це довоєнна опора контактної мережі трамвайної лінії. Відомо^[1], що до війни трамвайну одноколійку було прокладено уздовж усього Шосе ДВРЗ, а кінцева зупинка знаходилась біля теперішньої школи №11. Аналогічні опори на знімках 1937 та 1938 років (див. нижче) підтверджують припущення.

   В останній фотогалереї замітки - вигляд будинку №1 по Шосе ДВРЗ у 1950 році у порівнянні з сучасним його виглядом (нагадуємо, що гортати зображення галерей можна клавішами управління курсором "вліво" та "вправо").

   Сучасні фото будинку №105/2 по вулиці Алматинській зроблені відповідно 1 вересня 2012 року (над колонами входу ще видно великий напис "ДНД") та 10 грудня 2020 року.

Список використаних джерел:
1. В.С. Приходько. Книга "ДВРЗ".
2. Публікація "ДВРЗ в день звільнення Києва".
3. М.С. Павлюк. Книга "Мій завод – моя гордість".
4. Центральний державний кінофотофоноархів України імені Г.С. Пшеничного.

   Схожі публікації на сайті "Ліски" можна знайти за тегами "Історія Києва" та "Будівлі ДВРЗ".