Субота, 28.12.2019 22:08   

   В житті минулих поколінь лазні були не тільки засобами приємного дозвілля, а й життєво важливими і тому вкрай необхідними об’єктами. У різні часи в Києві нараховувалось до півсотні подібних закладів, регулярним відвідуванням яких можна було підтримувати стандарти особистої гігієни. Тепер майже всі ці лазні зруйновані, покинуті або перепрофільовані, але пам'ять про них збереглася.

   На першій світлині, датованій приблизно кінцем 1950-х років, можна побачити збудовану в 1949 році лазню селища ДВРЗ. З книги "ДВРЗ" відомо, що цю лазню, крім місцевих мешканців, відвідували й кияни з інших районів міста, оскільки вона топилася дровами й через це цінувалася серед знавців.

   На порозі лазні група людей, серед яких, очевидно, й працівниця закладу - у білому халаті (можливо також, що це перукар, оскільки у приміщенні лазні була й перукарня). Найближчий до фотографа, одразу за клумбою, чоловік у білій сорочці з перекинутим через лікоть піджаком. Після банних процедур він іде неквапною ходою додому.

   Щоб зробити другий знімок, фотограф повернувся ліворуч, у напрямку Будинку культури. Цікаво, що й на цій світлині присутній той самий чоловік у капелюсі, який прямує з лазні додому. За ним - велика клумба на центральній площі ДВРЗ. Саме навколо цієї клумби розвертався в ті часи рейсовий автобус, і підтверджує цей факт добре наїжджена траєкторія руху :) Ще далі видно групу людей з валізами та іншими речами, які, мабуть, щойно зійшли з автобуса.

   Великий чотириповерховий будинок, який стоїть за площею, мав тоді номер 55 по вулиці Шосе ДВРЗ, тепер це будинок №107/2 на розі вулиць Алматинської та Рогозівської.

   І на тротуарі вздовж цього будинку, і на площі, і в тіні дерев за клумбою - багато людей, які йдуть у справах, просто прогулюються чи на когось чекають. Велика кількість людей на вулицях, у порівнянні з сучасністю, - особлива прикмета тих часів.

   Схожі публікації на сайті "Ліски" можна знайти за тегами "Історія Києва" та "Будівлі ДВРЗ".