Субота, 12.11.2016 20:03   

   Завтра, 13 листопада, на території України очікується різке погіршення погодних умов - сильні снігопади, хуртовини, пориви вітру. У Києві вночі та вранці очікується сніг, увечері - також сніг. Температура повітря впродовж доби становитиме -3...-1 °С.

   Міська влада просить водіїв бути обережними на дорогах під час негоди. Киянам радять надавати перевагу громадському транспорту та, за можливості, обмежити пересування власними авто.

   Про космос, про могутні сили природи, про людський страх та життєву мудрість - у новому тексті київської письменниці Інни Росєвої. До уваги читачів - її елегантний шкіц "Дрібничка".

---

   Це був пізній вечір п’ятниці. Жінці щось не хотілося спати і вона вирішила почитати - може прийде сон. Передивилася прозу у журналі , на чомусь очі зупинилися, а сон десь забарився на інших теренах. Наблизилася до вікна, сильніше його розтулила, щоб більше зайшло свіжого повітря, глянула на годинник – нуль-нуль годин, нуль-нуль хвилин.
   Подумала: «Якесь безврем’я, наче ти у пустому космосі і нічого, і нікого більше не існує. Аж страшно від цих нулів. Тому у цю пору і починають збиратися всі нечисті сили на Землю, бо їм ніхто і ніщо не заважає, а ти вікно відчиняєш, мов би навмисне запрошуєш їх».
   - Та тож тільки у казках, та у творах Гоголя. Я в них не вірю, - заперечила сама собі і подивилася на небо. Зірок на ньому не було і вона спокійно повернулася до читання. Занурилася у твір до пів-другої, а сон так і не знайшов її. Не могла ніяк пояснити причини цього неспання.
   - Все ж треба лягти, може вже засну, - примусила себе.

  Тільки-но вона вмостилася добре, начебто і спати захотіла, як відчула, що якась неймовірнотаємна невидима сила почала дрібно трясти матрац на ліжку, мовби просіює його крізь сито. Щось задзеленчало, мов хтось непримітний перевіряв на цілість кришталеві фужери, але сріблястий дзвін чувся під стелею у центрі кімнати.
   У верхньому кутку помешкання пройшовся шурхіт-стукіт-гуркіт, він дійшов до вікна, і з вулиці на даху щось гримнуло. Мовби перегукуючись із темними силами ночі, на кухні теж щось гримнуло, потім впало у залізну мийку зі ще сильнішим гуркотом. Ванна кімната не відстала від них, припала до цього чортячого гурту і з полиці до самої ванни полетіли скляні флакончики з парфумами, різними спреями та лаками для ніготь.

   -Чи я так захворіла, що мені це все ввижається? – промовила злякано, а далі вже не було сил розмірковувати…
   Серце калатало так сильно, що його набат, мабуть, було чутно і на вулиці. Жінка не відчувала себе, своє тіло. А серце було таким великим, що поглинуло всю її, воно гулко і дрібно билося разом із периною. Бачила себе дуже маленькою всередині великого серця, яке билося в аритмії немилосердно і хотіло зовсім знищити її. Артеріальний тиск, мабуть, в ту хвилину перетнув позначку за двісті...
   Скільки це трималося, вона не могла усвідомити, здавалося, що це була вічність і що вона у якомусь іншому вимірі і часі. Щось велике і сіре, мов хвилі, понесло її до безкінечності, а потім провалля - її взяло у свої обійми забуття…

   Прокинувшись вранці і зовсім забувши про нічний жах, випадково відкрила сторінку на знайомому сайті і з великим подивом в очах читає:
   «Сьогодні вночі місцяни відчули землетрус. Приблизно о 2:12 багато мешканців, особливо тих, що проживають на верхніх поверхах будинків, відчули поштовхи землетрусу. На протязі хвилини було декілька серій поштовхів по кілька секунд кожний. Епіцентр землетрусу магнітудою 6,2 бали знаходився в Румунії, землетрус відбувся там о 23 годині 11 хвилин за Грінвічем. Інформація про будь-які руйнування відсутня».

   Прочитавши це повідомлення, зраділа, бо впевнилася, що здорова. Скоріше послала SMS-ку рідним, що мешкали на двадцятому поверсі: «Як пережили землетрус?».
   - Ми його не відчули. Спали добре. Меблі і речі всі на місцях, – доповіла родичка.
   - Тепер не будеш так зухвало думати про великі, таємні Сили Природи, – наказала собі жінка і посміхнулася тому, що все закінчилося добре, бо вона залишилася жива та повна сил, що лиха нічна сила не задавила її між стінами квартири, що дім стоїть цілесенький, що рідні її щасливі і неушкоджені. А що ванна зафарбувалася самостійно у різні кольори – то це ж така дрібничка!

Інна Росєва

24 вересня 2016 р.
Місто Київ

   Схожі публікації на сайті "Ліски" можна знайти за тегом "Пишуть читачі".