П'ятниця, 28.10.2016 11:41   

   28 жовтня приблизно 30 країн світу святкують день бабусі і дідуся. Декілька років тому Україна також приєдналася до цієї чудової традиції. Чим ця дата не привід відвідати своїх рідних і завітати на такі смачні і знайомі з дитинства бабусині пиріжки?

   Багато дорослих людей з радістю згадують чудові дні, які проводили зі своїми дідусями та бабусями, бо саме вони зігрівали наше дитинство комфортом, ніжністю й порадами, або конкретною допомогою і підтримкою. А ось чи ми приділяємо стільки ж тепла й ніжності нашим бабусям і дідусям? І може ще не пізно змінити це?

   Наголошуємо, що сьогодні саме день бабусь і дідусів, а не день людей похилого віку. Тому що з одного боку не всі літні люди мають онуків, а з іншого - далеко не всіх бабусь і дідусів можна назвати літніми людьми! На підтвердження публікуємо невелике оповідання відомої вже нашим читачам Інни Росєвої.

   Якось зібрався «дєвішнік»: дві донечки, дві матері та бабушка з двома онучками. Після випитого чаю з рошенівським київським тортиком почали згадувати «літа молодії».
  Перша онука розповідає:
  -Мене віддали до дитячого садочка, в якому був басейн. І нас почали вчити плавати. В той перший день тренування у басейні мене забирала бабуся. Вона запитала:
-Як пройшов день? Ти плавала?
-Дуже добре пройшов день! А в басейні я спочатку плавала, потім тонула, а потім мене сушили пилососом!
  Всі дружно зареготали! Коли заспокоїлися, почала згадувати онука Друга:
  -Ми тоді жили разом із бабусею і вона після роботи теж мене забирала із садочка. Одного дня заходить і гукає мене з ігрової кімнати. Я вибігаю, а за мною біжить подружка. Бабуся почала мене переодягати, а подружка дуже пильно розглядала мою бабусічку: її сукню, зачіску, макіяж, кліпси у вухах, босоніжки на високих підборах. Коли ми вже зібралися покидати нашу групу і стали прощатися, подружка з докором нам закричала:
-Бабушки такими не бувають!!! – і побігла до групи.
   Ми знову зареготали.
-Ну досить спогадів, мені вже пора додому, - заявила бабуся.
-Ми тебе так не відпустимо, бо на вулиці вже темно та ще може дощик піти. Ми зараз замовимо таксі.
-Не треба мені таксі, я і в метро доїду.
   Вони не слухали бабусю, а почали телефонувати на різні номери, але всюди відповідали, що вільних машин немає.
   Тоді втрутилася Друга онучка:
-Зараз наберу знайомий номер… О! Машина є!
-Кого везти? – запитує водій.
-Бабушку, будьте уважні до неї! – наказала онука.
-Мамо, я тебе проводжу.
-Зараз водій теж скаже, що бабушки такими не бувають,- прокоментувала, посміхнувшись, бабуся за статусом у цій родині.
   Вони вийшли з під’їзду, біля сходинок якого чекало авто. Водій ввічливо відкрив дверцята, і коли старша мама вже сіла, він весело вимовив:
-Бабушка!? Бабушки такими не бувають!!! Яка Бабушка!? Ми зараз поїдемо на дискотеку!
-Мамо, подзвони, коли приїдеш!- попрохала старша доня.
-Обов’язково! Тільки після дискотеки! – вже сміючись, додала старша мати.
-Добре, після дискотеки! – закриваючи дверцята, теж сміючись, попрощалася вона.

Інна Росєва
25 жовтня 2016 р.

   Схожі публікації на сайті "Ліски" можна знайти за тегами "Пишуть читачі" та "Гумор".