Дороги, яких немає
Попередні покоління не знали, що таке гіподинамія, бо багато ходили пішки. Нерідко селяни йшли до Києва на базар
цілу ніч з відстані в 30-40 кілометрів. Бувало, що йшли з віддаленіших місць - тижнями. Ось що пише
Нечуй-Левицький у повісті "Кайдашева сім'я":
"
...
В великий понеділок до Кайдашів зайшла баба Палажка Солов'їха. Вона була дуже богомольна і щороку їла паску
в Києві в Лаврі. І тепер вона збиралася в Київ, але самій іти до Києва було невесело, а ще до того вона трохи
боялась сама виряджатись в далеку дорогу.
...Прочани йшли день, упросились в одному селі на ніч до добрих людей, переночували й раненько знов пішли в дорогу.
Мелашка неначе на світ народилась: її не допікала тут ні свекруха, ні свекор, ні Мотря. Понад дорогою зеленіли
молоді жита, синіли далекі гори та могили. Надворі було тепло й ясно. Мелашка ніби набиралася здоров'я на волі.
Вже звернуло з півдня. По один бік дороги була чимала гора, а на горі могила. Баба Палажка повела молодиць на ту
могилу. З тієї могили вже було видно Київ з церквами та дзвіницями. Тієї могили прочани не минали ніколи.
Палажка вийшла на могилу, впала навколішки й почала молитись. З могили було видно на горах високі дзвіниці,
церкви з золотими верхами. Кругом Києва в долині зеленів густий ліс, синів за Дніпром, ніби повитий сизим
туманом, бір, а між соснами подекуди блищали широкі плеса розлитого Дніпра."
Наша сьогоднішня дорога не займе півтора дні, як у героїв "Кайдашевої сім'ї". Пройдемо від місцевості ДВРЗ
(з бору, який "синіє за Дніпром" та про який згадує Нечуй-Левицький) до станції метро Чернігівська.
До речі, мешканці ДВРЗ здебільшого йдуть до іншої станції метро - Лісова - навпростець через ліс. Залишимо
лісову дорогу для іншої замітки, а сьогодні пройдемо маршрутом майбутнього другого виїзду з ДВРЗ.
Рушаємо від маленького ставка між Сеноманським провулком та вулицею Довбуша.
Вийшовши на вулицю Довбуша, звертаємо наліво та прямуємо повз митний комплекс "Ліски" до кінцевої зупинки маршрутки №423.
В кінці вулиці - перший переїзд, через який ще можна проїхати автомобілем. За ним - стежка повз загороджену службову територію якоїсь компанії. За стежкою треба буде переходити через річку Дарниця.
Над річкою - другий переїзд, теж із чотирьох залізничних колій, але вже не викладений плитами, тому переїхати його неможливо. Якщо подивитись з переїзду наліво, то можна побачити водонапірну вежу, яка знаходиться біля єдиного існуючого виїзду з ДВРЗ через шляхопровід. Ця вежа видна й через вебкамеру. З правого боку колії прямують до складів Епіцентру та до Дарницької ТЕЦ. А нам треба йти прямо - тримаючись напрямку на димарі, через авторемонтні майстерні.
На території майстерень багато напіврозібраних автомобілів, серед яких і УАЗи різних моделей (як "бобіки", так і "буханки"), і ГАЗ-69 з брезентовим тентом, і навіть один БРДМ (бойова розвідувально-дозорна машина).
Далі прямуємо повз інші гаражі й виходимо на вулицю Бутлерова, яка має вигляд, наче після бомбардування. Про ями
на дорозі попереджає й відповідний дорожний знак.
Перетнувши вулицю Бутлерова, йдемо вузькою доріжкою. З правого боку від нас - огорожа Дарницької ТЕЦ.
Над огорожею проходять лінії електропередач та теплотраси з гарячою водою. За огорожею - димарі та градирні,
частина з яких зараз не працює. Проминувши ДарТЕЦ, виходимо на кінець вулиці Павла Усенка,
початок якої - біля Ленінградської площі.
Від перехрестя з вулицею Усенка повертаємо направо і прямуємо Червоногвардійською вулицею, яка закінчується
шляхопроводом над Броварським проспектом і переходить після нього у вулицю Братіславську.
По дорозі бачимо
їдальню та інші будівлі Дарницької ТЕЦ, минаємо перехрестя в вулицею Віскозною і закінчуємо наш шлях біля
підземного переходу, від якого до метро Чернігівська - 5 хвилин ходу. А вся дорога від Довбуша до Чернігівської
займає близько 40 хвилин, якщо йти не поспішаючи.
Схожі публікації на сайті "Ліски" можна знайти за тегом "Фото".