Бронепоїзд "Иосиф Сталин"
Про бронепоїзди, зокрема про побудовані в Києві під час оборони міста, ми раніше вже писали. Нагадаємо, що перший з них, зібраний на Київському паровозоремонтному заводі, отримав назву "Літер А". Другий бронепоїзд, збудований робітниками заводу "Більшовик" та Дарницького вагоноремонтного заводу (ДВРЗ), назвали "Літер Б". Стосовно назви третього, теж побудованого на "Більшовику" та ДВРЗ, є розбіжності. Одні джерела наводять його назву як "Літер В - Дарничанин", інші - "Дарницький партизан". Передруковуємо ще дві статті з газети "Рабочее слово", присвячені історії бронепоїздів.
Уже в перші дні війни для оборони Києва із залізничників було сформовано спеціальні військові підрозділи. Саме тоді Київський паровозоремонтний завод виступив з ініціативою побудови бронепоїзда. Всього за десять днів бронепоїзд народного ополчення, який отримав назву «Літер А», був готовий вступити в бій із ворогом.
Під командуванням заступника начальника Київського відділка залізниці Л.І. Василевського фортеця на колесах бере участь у важких боях під Шепетівкою і Житомиром, а потім виходить на лінію Фастів - Біла Церква - Попільня. Двічі бронепоїзд вривався до захопленого фашистами Фастова, наводячи жах на ворога. Потужні артилерійські гармати дали «жару» фашистам на околицях столиці. Під прикриттям вогню своїх гармат, команда бронепоїзда надала можливість нашим військам відступати до Київського укріпрайону. Під Бояркою в жорстокому бою загинув Василевський, а бронепоїзд зазнав ушкоджень. Робітники заводу «Більшовик» за три дні його відновили і під командуванням Голованьова він знову вступає в бій із фашистами.
Слідом за першим бронепоїздом було побудовано другий - «Літер Б». За бойовими характеристиками він виявився кращим за перший. Паровоз Ов Дарницького паровозного депо одягли в броню на «Більшовику», бронеплощадки виготовили на ДВРЗ, озброєння взяли з підбитого військового катера Дніпровської флотилії. Два десятки флотських бійців також влилися до майже сотенної команди бронепоїзда, решта - були залізничники. Бойове хрещення бронепоїзд «Літер Б» отримав у боях на лінії Коростень - Новоград-Волинський під станцією Яблунець, де радянськими військами було розгромлено велике танкове угрупування німців. Успішно діяв бронепоїзд у боях під Коростенем, потім під Малином і Бородянкою. Він несподівано з’являвся на перегонах і прямою наводкою бив із гармат по ворожій техніці, що рухалась у бік Києва.
Все тісніше стискувалось фашистське кільце навколо Києва, і бронепоїзд веде жорстокі бої на підступах до столиці України.
Третій бронепоїзд «Літер В - Дарничанин» був побудований на початку серпня. Він також будувався на «Більшовику» та ДВРЗ і озброєний був флотськими гарматами та спареними кулеметами. 57 добровольців-залізничників, які пройшли всього дводенну військову підготовку, складали його команду. Командиром бронепоїзда було призначено інженера-вагонника П. Богданова, комісаром - секретаря парткому ДВРЗ В. Тіткова. До складу команди увійшло багато дарницьких колійників, бронепоїзд було екіпіровано значним запасом рейок і шпал. У паровозній будці господарювали машиністи Дарницького паровозного депо І. Зимовець та М. Діденко.
У цей час Київський укріпрайон з 500-тисячною армією вже знаходився майже у суцільному оточенні ворога. Бронепоїзди «Літер Б» і «Літер В - Дарничанин» направляються на ніжинський напрямок, де в районі станції Кобижча вступають у бій із німцями. Жорстокий бій тривав три дні, після чого поїзди повернулися до Дарниці. «Літер Б» був направлений у район Мишоловки (де нині станція Петра Кривоноса), а «Літер В» знову вирушив у ніжинському напрямку. Бій під Броварами тривав до 19 вересня. Наступного дня панцирник повернувся до Дарниці. Командування надає наказ бронепоїздам прориватися на Полтаву, і п’ять бронепоїздів вирушили з Дарниці. З боями проривалися до Бортничів, Борисполя, Березані. Бронепоїзд НКВС було розгромлено біля роз’їзду Хмелевик. Німецькі війська знищили мости під Березанню і Яготином. Рухатися було нікуди. З бронепоїздів було знято кулемети, боєкомплект. На 69 км лінії Дарниця - Яготин фортеці на колесах, які наводили жах на гітлерівців, було підірвано відважними бійцями. Перебіжками, полями, лісами, болотами переважно вночі просувалися вони на схід. Під селами Борщі та Семенівка в жорстоких боях багато з них знайшло вічний спокій. Донині покояться вони там у братських могилах. А на місці підриву бронепоїздів встановлено пам’ятну стелу, за якою доглядають залізничники Дарницької дистанції колії.
Микола ПАВЛЮК, голова організації ветеранів війни і праці Дарницького залізничного вузла; Фото Віталія НОСАЧА
ВІД РЕДАКЦІЇ газети "Рабочее слово":
Як свідчать історичні першоджерела, бронепоїзди «Літер А», «Літер Б» та «Літер В», які було побудовано на Київському паровозоремонтному заводі (нині Київський електровагоноремонтний завод).
Сталеві фортеці були не тільки зброєю, але й улюбленим транспортом глав держав. Ми продовжуємо серію публікацій, присвячену історії бронепоїздів. Сьогоднішня наша розповідь - про VІР-бронепоїзди. Виявляється, багато національних лідерів, як президенти, так і диктатори, у подорожах дотримувалися принципу «Літаком - добре, а бронепоїздом - краще!».
Йосип Віссаріонович був жагучим шанувальником бронепоїздів. Недарма його ім’я носили багато сталевих фортець під час Великої Вітчизняної.
Любов Сталіна до бронепоїздів почалася, як видно, ще в громадянську війну, коли він в 1918 р. за дорученням Володимира Леніна на бронепоїзді відправився до Царіцина, щоб налагодити поставки продовольства в голодуючу столицю. Після цього йому довелося очолити оборону міста, якому в майбутньому призначено було мати його ім’я. В обороні Цариціна Сталін активно використав бронепоїзди. Практично у всіх фільмах радянської епохи про подвиги Сталіна в громадянській війні є кадри, де Йосип Віссаріонович «працює» на підніжці броньованого поїзда.
Не дивно, що після того, як Сталін став керівником СРСР, при подорожах на далекі відстані він незмінно
віддавав перевагу бронепоїзду всім іншим видам транспорту.
Єдиний у житті його політ на літаку на Тегеранську конференцію лідерів країн антигітлерівської коаліції в 1943 р.
супроводжувався всіма необхідними заходами безпеки. Однак переліт залишив у Сталіна настільки неприємні спогади,
що більше ніколи в житті він не сідав у літак.
Для гарантування безпеки перевезень по залізницях країни вищого керівництва й у першу чергу, звичайно ж,
самого Сталіна, був виділений окремий дивізіон бронепоїздів НКВС. Ще до початку Другої світової справжнім
випробуванням для наркомату шляхів сполучення були щорічні виїзди вождя на відпочинок у Сочі.
«На всьому шляху проходження складу з дорогоцінним вантажем буквально через кожні десять метрів виставлялися
солдати внутрішніх військ, курсанти, котрі мали наказ стріляти без попередження по кожному, хто спробує
підійти до рейок перед спецпоїздом. Колишній машиніст паровозного депо ім. Андреєва (локомотивне депо
Київ-Пасажирський), Герой соціалістичної праці Іларіон СИТНИКОВ, розповідав авторові цих рядків про те,
що охоронці, які працювали під час перевезення сильних світу цього залізницею, чатували не лише в урядових
вагонах та найближчих купе. Як мінімум два офіцери КДБ їздили у кабіні локомотива. Аби чого не сталося...
Щороку десятки людей ставали жертвами своєї звички ходити по справах по самому короткому шляху, через залізницю»,
- затверджує дослідник Ігор Дроговоз у своїй книзі «Фортеці на колесах: історія бронепоїздів».
Однак усе затьмарила за безпрецедентності вжитих заходів безпеки поїздка Сталіна на Потсдамську конференцію
в Німеччину в 1945 р. Дорога й справді була неблизькою й досить небезпечною. На території Білорусії й України
тривали бої з визволителями із повстанських з’єднань, у Польщі ще не була остаточно розгромлена польська
Армія Крайова. Та й у самій Німеччині ще чимало ховалося не склавших зброю гітлерівців.
Відповідно до збереженої доповіді Лаврентія Берії, який керував всією операцією, протягом 1923-кілометрового
шляху від Москви до Потсдама безпеку вождя забезпечували майже 17 тисяч бійців військ НКВС, а також понад
півтори тисяч чоловік оперативного складу. На кожному кілометрі шляху було виставлено від 6 до 15 чоловік
оточення. На лінії проходження постійно курсували вісім бронепоїздів НКВС. Для Сталіна підготували спеціальний
броньований рухомий склад. На всьому маршруті перед ним «випливав» ще один поїзд, що контролював стан шляху.
У біографії прем’єр-міністра Великобританії Уїнстона Черчілля, іншого видного політика часів антигітлерівської
коаліції, також був епізод, пов’язаний з бойовими діями на залізниці.
За свою кар’єру солдата й військового кореспондента, що передувала кар’єрі політика, йому нерідко доводилося
братися до зброї. 15 листопада 1899 р. під час Другої англо-бурської війни Черчілль як кореспондент
газети «Морнінг Пост» відправляється в рекогносцирувальний рейд на бронепоїзді, яким командував його знайомий
капітан Холдейн. Однак британцям не поталанило - бронепоїзд потрапив у засідку бурів. Командир бронепоїзда
вирішив пробиватися до своїх. Під щильним артилерійським вогнем бронепоїзд на повній швидкості йшов заднім ходом.
Однак шлях назад виявився відрізаним - бури перегородили рейки валунами. Поїзд на повному ходу урізався в камені.
Від удару зійшли з рейок ремонтна платформа й два броневагони. Фортеця на колесах перетворилася в нерухому мішень.
Єдине знаряддя бронепоїзда - гармату - було виведено з ладу через пряме влучення ворожого снаряда.
Діяльна натура майбутнього прем’єр-міністра й тут не дозволила йому залишатися не при ділі. Черчілль надав
пропозицію про командування на розчищенні колій. Загін, який він очолив, безстрашно працював під вогнем,
у той час як інші члени команди бронепоїзда намагалися прикрити своїх товаришів. Однак коли шлях було розчищено,
з’ясувалося що зчіпка єдиного вагона, що залишився на рейках, перебита снарядом. Капітанові Холдейну не залишалося
нічого іншого, як завантажити на паровоз тяжкопоранених і відправити їх у тил. Майже 50 британців
(у їхньому числі Холдейн і Черчілль) залишилися стримувати натиск переважаючих сил супротивника.
У підсумку вцілілі англійці були взяті в полон бурами й потрапили в табір для військовополонених.
Не пройшло й місяця, як невгамовний військкор зробив удалу втечу з табору, зумів перетнути лінію фронту
й добрався до своїх військ. Пригода із бронепоїздом зробила майбутнього прем’єра дуже відомим на батьківщині.
Після втечі він одержав відразу кілька пропозицій балотуватися в парламент. Однак Уїнстон Черчілль зволів
залишитися в діючій армії - немов знав, що політична кар’єра в нього ще попереду.
Глава нацистської Німеччини Адольф Гітлер також мав свій власний бронепоїзд. До складу спеціального поїзда
Гітлера входили 15 вагонів.
У числі інших - особистий вагон Гітлера (який не був броньований), вагон з вузлом зв’язку, два салони-вагони,
вагон-лазня, вагон для охорони й дві бронемайданчики із зенітними скорострільними артилерійськими установками
калібру 20 мм. Оскільки Гітлер любив часто приймати теплі ванни, у його вагоні було обладнано для цього
спеціальне приміщення. В 1944 р. у вагоні фюрера збиралися обладнати для нього броньоване купе, але перетворити
плани в життя перешкодив стрімкий наступ Червоної армії.
Втім, на відміну від Сталіна Гітлер не боявся літаків і під надійним прикриттям ескорту асів-винищувачів
Люфтваффе часто робив далекі перельоти, у тому числі й на східний фронт, на своєму чотиримоторному літаку
«Кондор», сконструйованому фірмою «Фокке-Вульф».
Вірним послідовником Йосипа Сталіна не тільки в справі будівництва комунізму, але й у прихильності до бронепоїздів,
показав себе колишній глава КНДР Кім Чен Ір.
За все своє життя «великий керманич» (один з титулів Кім Чен Іра) зробив кілька закордонних поїздок як перша
особа Північної Кореї. І жодного разу він не змінив собі - всі свої поїздки робив винятково на спеціальному
броньованому поїзді. Кілька разів відвідав і Російську Федерацію. В 2001 р. Кім Чен Ір проїхав майже всю Росію
від Примор’я до Москви. Подорож по Транссибу залишила в диктатора приємні спогади, чого не можна сказати
про росіян. Річ у тому, що підвищені заходи з безпеки, які приймалися в ході візиту глави КНДР,
фактично паралізували рух на Транссибі й доставили багато незручностей простим людям. Поїзди приходили
на станції призначення з багатогодинними запізненнями, під час стоянки VІР-бронепоїзда пасажири не могли
потрапити на оточені військовими і поліцією вокзали. Очевидно, з огляду на всі ці обставини, при плануванні
двох наступних візитів Кім Чен Іра російські президенти вирішили скоротити маршрут проблемного бронепоїзда.
Відзначимо, що в одному з вагонів «Великий керівник» Північної Кореї возив із собою свій броньований «Мерседес»
з тонованими вікнами. Повпред президента Росії Костянтин Пуликовський, який супроводжував Кім Чен Іра в першій
поїздці, приводить у своїх спогадах слова лідера КНДР про те, що вагон, у якому проходили зустрічі, подарував
його батькові Кім Ір Сену особисто Йосип Сталін.
Ось так. Без залізниці вождям було непереливки.
Віктор ЗАДВОРНОВ
Схожі публікації на сайті "Ліски" можна знайти за тегами "Завод" та "Історія Києва".