"Бакалея", "Переезд", "Довбуша", "Макаренко", "Возле бани" - такі зупинки роблять маршрутки на ДВРЗ, ці назви зрозумілі і водіям, і пасажирам, причому байдуже, якою мовою їх кажуть.

   Між тим, давно вже немає оптової бази "Бакалія", немає й бані. Проте сама будівля бані добре збереглась, хоча й поміняла господаря - тепер у цьому дбайливо відреставрованому будинку знаходиться офіс приватної компанії. Менше пощастило будинку навпроти бані - "будинку з годинником".

   Це перший, зведений наприкінці 1934 року, житловий будинок. І номер у нього також був перший, будинки нумерували за порядком їх спорудження" - пише в книзі "ДВРЗ" Володимир Приходько.
   "Одну з квартир другого поверху зразу відвели під готель - на ДВРЗ часто навідувались поважні гості. На першому поверсі розмістили просторий овочевий магазин, і хлібний. Пізніше овочевий поступився місцем штабу добровільної народної дружини. Одну з кімнат цього будинку завжди займав дільничний міліціонер."

   І зараз у цьому облупленому двоповерховому будинку №105/2 по вул.Алма-Атинській, в його 8 квартирах на 2 під'їзди проживають мешканці, загальна площа будинку - 757 кв.м, площа квартир - 427 кв.м, решта - нежитлові приміщення.

   Цікаво, що й досі зберігся кронштейн, на якому раніше висів годинник - хоч зараз чіпляй новенького. Є біля будинку й стенд для оголошень, так що можна туди помістити копії архівних номерів заводської багатотиражної газети.

   Дивись, і потягнуться на ДВРЗ заїжджі туристи, щоб поринути в атмосферу повоєнного Києва. :)

   Схожі публікації на сайті "Ліски" можна знайти за тегами "Історія Києва", "Фото" та "Будівлі ДВРЗ".