Абревіатура ДВРЗ, крім двох основних значень - Дарницький вагоноремонтний завод та однойменна місцевість на сході Києва (колишнє селище заводу) - відома також як назва Київського обласного збірного пункту призовників.
   Протягом призовної кампанії через збірний пункт ДВРЗ щотижня відправляється в війська приблизно 200 хлопців, так що за час існування пункту через нього пройшли сотні тисяч юнаків.

   Оскільки армія належить до закритих структур, мало схильних до змін, ймовірно, що й зараз призовники прибувають на збірний пункт і так само чекають викликів "покупців" з військових частин. Всередині пункту є невелика площа (плац), а по периметру - накриття. Саме там більшість юнаків чекає оголошення свого прізвища через гучномовці, якими оснащена територія пункту. Виклику можна чекати й по декілька днів, тому майбутніх солдат годують у їдальні, а в приміщеннях встановлені оббиті дермантином топчани, на яких можна спати. У випадку якихось неузгоджень буває й так, що призовників тимчасово відпускають додому, вручаючи повістку на прибуття через декілька днів.
   Або й взагалі відпускають до наступної призовної кампанії, як це трапилось з Миколою Приходьком з Переяслав-Хмельницького району Київської області (на фото). "Юнаки знову хочуть у солдати" - так називається стаття в газеті "Вісник Переяславщини", де йдеться про Миколу та інших призовників Переяслав-Хмельницького району.
   Насправді у всі часи мало хто "хотів у солдати", що б там вони не казали згодом. Більшість просто виконувала вимоги закону, а невелика частина - всіляко ухилялась від цього. Типова історія "Як я (не) служив в армії".

   Зараз же на строкову службу в армію, як правило, охоче йдуть ті юнаки, хто сподівається продовжити службу або в правоохоронних органах, або в тій же армії, але вже на контрактній основі.
   Така ж ситуація і в сусідній Росії. Там кількість призовників, що ухиляються від строкової служби, налічує сотні тисяч чоловік. Дійшло до того, що росіяни хочуть змінити законодавство, зобов'язавши призовників добровільно приходити до військкоматів по повістки.

   А тих, хто не прийде, лякають тюремним ув'язненням. На що громадяни цілком резонно відповідають, що їхня армія й так практично не відрізняється від тюрми. Як показують приклади з життя, для переважної більшості юнаків строкова служба в армії - втрачений час (у кращому випадку), або втрачене здоров'я - в гіршому...