До змісту
Цього дня народився драматург Іван Кочерга
"Розум він мав вольтерівської гостроти, викривач був незрівнянний, та все ж визначальним, мені здається, в його вдачі було саме це:
ніжність, душевність, поетичність…" – так сказав про Івана Кочергу Олесь Гончар.
Іван Антонович Кочерга народився 6 жовтня 1881 року в м. Носівці на Чернігівщині. Мати Івана Кочерги (дочка носівського
землевласника) була людиною акторських здібностей, уміла декламувати й імпровізувати, хоча й ніколи не виступала на сцені. При
світлі гасової лампи малий Івась часто цілими вечорами слухав її чудові розповіді. Родина часто переїжджала, оскільки батько
майбутнього драматурга, залізничний службовець, змінив чимало місць роботи. Та хлопчикові подобалося "життя на колесах".
Дитина росла не по літах розумною, допитливою. Друзі сім'ї пророчили, що Івась обов'язково стане відомим художником, адже прекрасно
малює, а хлопчик все більше захоплювався грою в театр. Він клеїв дерев'яних чоловічків, малював декорації – мав перед собою кожного
дня цілу іграшкову країну. А ще багато читав.
Як і всі діти із заможних сімей, спочатку освіту одержав вдома. У Чернігівську чоловічу гімназію (одну з найстаріших в Україні,
відкриту ще у 1805 році) пішов майже десятирічним. Учився дуже добре. Під час навчання вже не було ніяких мандрів, адже ще на
початку 1891 року батько дослужився до статуса колезького радника, за станом здоров'я вийшов у відставку й назавжди поселився у
Чернігові.
5 червня 1899 року сімнадцятирічний, наймолодший у своєму класі, Іван Кочерга отримав атестат зрілості. Випускники гімназій мали право на вступ до вищих навчальних закладів без екзаменів. Разом із друзями Іван подав до-кументи у Київський університет святого Володимира. У ті часи цей вуз мав тільки чотири факультети: історико-філологічний, медичний, фізико-математичний та юридичний. Кочерга вирішив студіювати юриспруденцію. Вчився він дуже добре, і починаючи з другого курсу, відмінника звільнили від оплати за навчання. Одержавши диплом другого ступеня, молодий фахівець міг знайти собі роботу за спеціальністю навіть у Києві, але повернувся до Чернігова, де одружився з коханою дівчиною Аделаїдою Соколовською. Коли молодята побралися, їм було вже по 24 роки. У 1906 році у подружжя народився первісток Михайло, а через два роки — Роман.
Служив ревізором Контрольної палати у Чернігові – і жодного дня так і не попрацював юристом.
Після Чернігова Іван Кочерга деякий час працював у Любліні в Контрольній палаті. А коли почалася Перша світова війна, переїхав у Житомир, де так само працював у Контрольній палаті, а після перемоги Жовтня – у робітничо-селянській інспекції і, починаючи з 1928 року, - у місцевій газеті.
У 1941 році письменникові виповнилося 60 років. Разом з іншими талановитими людьми Кочергу евакуюють в Уфу, доручають йому портфель редактора газети письменників України "Література і мистецтво". Одночасно Іван Антонович стає науковим співробітником Академії Наук УРСР, яка теж переїхала у столицю Башкирії.
Жилося в цей час Кочерзі дуже тяжко. І не тільки тому, що сім'ю розмістили в маленькій кімнатці готелю, а ще й тому, що всенародна трагедія ставала його особистою катастрофою. Вразливий, нездатний на ілюзії чи просто оптимістичне бачення майбутнього України, митець надзвичайно тяжко переживав її окупацію. На чужині не писалося, а те, що виходило з-під пера, не мало такої сили, як твори, народжені в рідному краю. В 1943 році І. Кочерга переїхав до Москви. Але, як тільки звільнили Київ, повернувся у рідний край. Саме тут у 1944 році митець і закінчив свою лебедину пісню – історичну драму з часів Київської Русі "Ярослав Мудрий".
Перший свій крок у літературу Іван Кочерга зробив ще у Чернігові у 1904 році, коли в "Черниговских губернских ведомостях" надрукував кілька ґрунтовних театральних рецензій, підписуючи їх криптонімом "И.А.К." або іменем одного з героїв майбутньої п'єси "Майстри часу" - Карфункель. Сам письменник початком своєї творчості вважав 1910 рік, коли була створена його перша романтична п'єса-казка російською мовою "Песнь в бокале". Перші драматичні твори, вірші й театральні рецензії (а їх назбиралося понад 90) письменник писав російською мовою. Молодий Кочерга був працьовитим, законослухняним і сумлінним, за що досить швидко отримав чин колезького асесора і орден Станіслава ІІІ ступеня.
Уже після революції були написані такі твори, як "Викуп"(1924), "Фея гіркого мигдалю"(1925), "Алмазне жорно"(1927). Українська мова творів, а нею письменник володів бездоганно, принесла йому славу. Саме твори цією мовою мали небачений успіх.
20 лютого 1926 року в театрі імені М. Заньковецької відбулася прем'єра "Феї гіркого мигдалю". На початку тридцятих років з'явилося "Свіччине весілля", а в голодний 1933 рік - філософський твір "Майстри часу", який, до речі, у 1934 році на Всесоюзному конкурсі на кращу п'єсу, що відбувався в Москві, отримав премію.
В останні роки митець займався хіба що перекладами художніх творів, адже досконало знав французьку та німецьку мови. Останньою завершеною роботою Кочерги-перекладача вважається "Приборкання непокірної" Шекспіра.
Помер письменник 29 грудня 1952 року, проживши досить довге життя. Похований на Байковому кладовищі в Києві.
Р. І. Проскурня
Схожі публікації на сайті "Ліски" можна знайти за тегом "Iсторія".