До змісту
Самійло Дудін
19 серпня 1863 року в селі Рівному (тепер Кіровоградщина) побачив світ хлопчик-непосида, як кажуть "із шилом у одному місці", на
ім’я Самійло Дудін. Його батько, Мартин Дудін – драгун у відставці, сільський учитель. Хист до малювання Самійло виявив у ранньому
віці.
Після закінчення школи Дудін вступив до Єлисаветградського земського реального
училища, в якому до IV класу був земським стипендіатом, а потім за неуспішність та погану поведінку навчався на кошти батьків,
зрештою із шостого класу був відрахований.
Та смаку до життя Самійло не втратив: відвідував гурток самоосвіти, вечірні рисувальні класи, засновані академіком портретного
живопису Петром Крестоносцевим. Багато малював оголених натур, мріяв про кар’єру художника.
Юнак брав участь у роботі гуртка "Громада", читав нелегальну літературу, перекладав письменників–народників українською, досліджував
створення вибухових речовин, вирізав із дерева печатки.
За це 21-річного Дудіна арештували і на три роки вислали на Забайкалля. Там Дудін зустрівся з відомим ученим—мандрівником Г. Потаніним
і за його порадою зайнявся збиранням фольклорного та етнографічного матеріалу бурятів і монголів, серйозно вивчав фотосправу.
У 1891 році за рекомендацією Потаніна його включив на посаду художника—фотографа до складу своєї знаменитої експедиції в Монголію
видатний учений В.Радлов.
У 1891–1897 рр. був вільним слухачем у Петербурзькій Академії мистецтв у викладача І. Рєпіна. За картину "В храм Таніти" отримав
звання художника. У 1894 році, перебуваючи на Єлисаветградщині та Полтавщині створив серію світлин "Українці".
У 1898 р. художник-пенсіонер перебував у Франції; побував у Берліні, Дрездені, Мюнхені, Відні, Амстердамі. Самійло Дудін - один з найвидатніших фотографів європейського рівня, його називають "співцем Середньої Азії". Самійло Мартинович зробив понад 600 фотографій для Всесвітньої виставки у Парижі 1899 року. З’ясувалося, що і нині прикрашають зібрання етнографічного музею у Гамбурзі 495 скляних негативів С.М. Дудіна 1899 р. про казахів. Шедеврами фотомистецтва фахівці називають 2000 знімків, зроблених Дудіним у Середній Азії.
У 1911 р. в Києві вийшла "Ілюстрована Шевченківська бібліотека" (24 книги) з роботами художника Самійла Дудіна. Він виконав 27 ілюстрацій до петербурзького видання "Кобзаря", ілюстрував повісті Гоголя "Вечори на хуторі біля Диканьки" та "Миргород".
За кількістю та різнобічністю своїх обдарувань Дудін нагадував "ренесансних людей": художник (закінчив Академію мистецтв, учень Рєпіна), вчений-орієнталіст та етнограф (автор багатьох наукових праць про мистецтво буддизму та ісламу), колекціонер (зібрав унікальну колекцію східних килимів, неперевершеним знавцем яких вважається й досі), бібліофіл (завсідник букіністичних книгарень), учений-мандрівник (учасник декількох наукових експедицій у Монголію, Туркестан та Західний Китай).
Самійло Дудін помер 8 липня 1929 р. на 66-му році від розриву (паралічу) серця з фотоапаратом у руках, перебуваючи зі студентами-географами на університетській станції у селищі Саблиному під Ленінградом, де керував літніми практичними роботами студентів.
Схожі публікації на сайті "Ліски" можна знайти за тегом "Iсторія".