До змісту
Київська Воскресенка
"Топоніми, мікротопоніми, історичні місцевості – Воскресенка, Лиса Гора, Радунка, Родуни, Радосинь, Веселка (Райдуга), Олелько, Городець, Земля Євстафійова, Воскресенська (Губернаторська) Слобідка, Кибальчич, Райдужний, Куликове.
Цей мікрорайон розташований у північній частині Дніпровського району поміж проспектом Романа Шухевича, вулицею Вершигори, озером Радунка, залізницею, Броварським проспектом та вулицями Курнатовського [Остафія Дашкевича. – Ред.] і Братиславською. Його назва походить від одного з найстаріших поселень Лівобережжя – Воскресенської Слобідки, яка, в свою чергу, отримала імʼя від власниці поселення – парафії церкви Воскресіння Христового, розташованої на Подолі.
Найдавніша документальна згадка про тутешні землі датується 1500 роком, коли шляхтич і козацький ватажок Остап (Євстафій) Дашкевич подарував Воскресенській церкві землі на лівому березі Дніпра, засвідчивши цей факт у дарчій грамоті. Попервах ці маєтності йменувалися за іменем дарувальника – Землями Євстафійовими. Згідно зі стародавніми актами, їхні кордони починалися від берега Дніпра, оминали розташовані неподалік залишки колишнього городища князя Олелька, пролягали вздовж річки Мелинівки до Милославичів, на півночі сягали Биківні, а на сході – річки Дарниці.
Згодом населений пункт, заснований тут стараннями духівництва, перебрав на себе назву церкви, якій належав. До кінця XVI століття село Воскресенська Слобідка розрослося, його західні околиці сягнули давнього перевозу через Дніпро, а східні – берега озера Радунка. Повз нього пролягав важливий торговельний шлях, відомий в стародавні часи як Остролуцька дорога. Він зʼєднував західні й північні руські землі, вів до країн Прибалтики та Скандинавії…" (цитата (с. 162) й світлини з видання: Лемеха С. М. Освячений Дніпром. Тернопіль: ТзОВ "Терно-граф", 2020).
Схожі публікації на сайті "Ліски" можна знайти за тегами "Історія Києва" та "Бібліотека".