До змісту
Балкони
"Окрім коридорів, передпокоїв, сіней, тамбурів, ґанків, у структуру приватного помешкання можуть входити ще балкони, лоджії чи веранди. Слово "балкон" походить від пізньолатинського balcus (балка) і найчастіше означає майданчик з огорожею на верхньому поверсі будівлі.
Веранда – це теж балкон, тільки перекритий дашком і більшого розміру. Слово "веранда" запозичене з англійської мови, куди потрапило з хінді – "барам да" (балкон, галерея).
Красиве слово "лоджія" прийшло до нас з італійської. Функція лоджії така сама, як у балкона й веранди, але архітектурна привʼязка інша: лоджія не є зовнішньою прибудовою на стіні, а заглиблюється у фасад будівлі. По суті – це ніша. Як правило, у лоджії один бік відкритий назовні, що дає змогу милуватись довколишніми краєвидами. Ось чому квартири чи будинки з нішею у фасаді викликають неприховану заздрість тих, хто позбавлений можливості володіти таким досконалим житлом.
В Україні люблять будинки з балконами або лоджіями: квартиру без таких доданих просторів вважають не зовсім "повноцінною". Зрештою, наші домовласники полюбляють самі склити свої балкони, лоджії чи веранди. Популярність засклених лоджій і балконів призвела до того, що в деяких містах скління доданих просторів одразу закладається в проекти житлового будівництва. Причини масового скління різні, наприклад, бажання розширити корисну площу квартири, поліпшити теплозбереження, потреба у додатковій коморі тощо.
Проте в історичних містах самодіяльне скління викликає стурбованість, оскільки псує оригінальні фасади. Навіть балкони радянських багатоповерхівок, засклені хаотично і невпорядковано, можуть руйнувати візуальні симетричні ритми будівель, що становлять важливу частину генерального плану" (світлини й текст з видання: Дімhom: століття змін. Львів, 2012. С. 85–86).
Схожі публікації на сайті "Ліски" можна знайти за тегом "Бібліотека".