До змісту
У Києві попрощались з Любомирою Кеплер
На прощанні з Любомирою Василівною Кеплер люди різного віку розповідали про її самовідданість Україні: від Революції Гідності, до судів, де вона не боялась виступати, а також про її допомогу війську.
Погода зривалась то на дощ, то на сніг, а потім з-за чорних хмар виривались мільйони сонячних променів і осяювали все навколо. Саме під такий супровід природи кілька сотень людей прийшли на Майдан Незалежності, що поділитись спогадами і сказати "дякую!" жінці, яка в усіх, хто її знав, асоціюється з безоглядною добротою, щедрістю та любов’ю до України.
Любомира Кеплер відійшла до Господа 24 квітня. Лікарка, яка виїхала з Німеччини, щоб підтримати Україну у 2013-ому в час Майдану та Революції Гідності. Жінка, яка нікуди не пішла у кризову ніч, коли силовики януковича били студентів, а їй зламали руку. Свідома українка, яка була у найнебезпечніші і найтяжчі дні та ночі на Майдані. Європейка, яка допомагала армії чим могла — шукала тепловізори та "мавіки", плела сітки…
Учора на Майдан, де біля стели Незалежності стояла труна з її тілом, прийшли люди різних поколінь. Вони тримали в руках троянди і чудові весняні квіти, вони часом сміялись, не приховуючи сліз, — бо такими були спогади про Любомиру Кеплер.
Отець Михайло, священик УГКЦ, який відспівував пані Любомиру на Майдані, сказав, що вона була Божою людиною.
"У Євангелії є такі слова, що по плодах їхніх пізнаєте їх. Тут дуже просто. Добре дерево дає добрі плід, погане дерево дає поганий плід. Власне, те, що ви сьогодні є тут, молитеся, із сумом тут перебуваєте, бо розумієте, що ми сьогодні прощаємося, свідчить про те, що Любомира була тим добрим деревом і приносила добрі плоди.
Сьогодні ми тут прощаємось з нею. Але її путь вічна, путь її душі продовжується. Любомира сьогодні споглядає на всіх вас. Дякує вам за те, що ви є тут і просить вас, щоби те, що вона вам дала від себе, те добро, яке вона вам залишила, щоб ви його примножували", — звернувся до присутніх отець Михаїл.
Від редакції "Ліски": знаємо Любомиру Хоптій з 2010 року. Вона допомогала тоді місцевим активістам з організацією та проведенням суботників. Також в опитуванні мешканців "нових будинків" біля зупинки Укроптбакалія у місцевості ДВРЗ на теми їхньої самоорганізації та громадської діяльності. Спілкування з Любомирою Василівною, навіть обговорення складних питань, було завжди простим і приємним - вона була не тільки уважною і розумною співрозмовницею, а й тонким психологом.
Дуже любила ліс, переживала за долю лісових клаптиків між новобудовами. Казала, що оселилась на ДВРЗ саме через ліс, який видно з вікна її квартири.
Пам'ятаємо пані Любомиру як чуйну доброзичливу людину, активну шанувальницю природи, завжди готову допомогти у будь-яких добрих справах. Була легкою на підйом, щирою й веселою, з легкістю робила щирими й веселими і людей навколо себе.
Схожі публікації на сайті "Ліски" можна знайти за тегами "Політика" та "Самоорганізація".