До змісту Вівторок, 21.04.2026 20:34   Джерело: Шашки в Україні.

   21 квітня 2022 року одному з найвидатніших шашкістів ХХ століття виповнилося б 100 років, а сьогодні, у 2026-му, – 104! Пропонуємо ознайомитися зі статтею письменника-краєзнавця Станіслава Цалика, написану їм у 2017 році.

   "Звання чемпіона світу він здобував сім разів. А були ще й титул чемпіона Європи, перемоги в найпрестижніших міжнародних турнірах, золоті медалі першостей СССР. Киянин Ісер Куперман – найтитулованіший український шашкіст усіх часів".

   Про Купермана вперше я почув у середині 1970-х, коли школярем відвідував шашковий гурток Київського палацу піонерів на площі Слави. Одного разу тренер сказав: "Наступного разу до нас приїде чемпіон світу!"

   І ось – найсильніший гравець планети. Йому було за 50. Високий, спортивний, упевнений у собі. Усміхнений. Він перебував у зеніті слави. Енергійно увійшов, привітався. Виявляється, він колись відвідував саме цей гурток. Розповів кумедний випадок, що стався з ним під час нещодавнього турніру на першість світу. Обговорив якісь справи з нашим тренером тет-а-тет (заради цього, здається, і приїжджав). Сів у свою "Волгу" – з персональним водієм – і поїхав.

   Увечері вдома я захоплено розповів, кого бачив. "Куперман? – перепитав батько. – Ми вчилися в одній школі: він у 8 класі, а я – у 4-му". Так було до війни. Школа була на Подолі – біля Контрактової площі. А неподалік, у будівлі нинішньої Національної філармонії, в ті часи розташовувався Київський палац піонерів і школярів.

   Батько відвідував там фотогурток. І помітив, що до Палацу зачастив довготелесий старшокласник, який раніше захоплювався футболом. Він, як виявилося, записався в шашковий гурток. У 18 років Куперман – майстер спорту, у 23 – чемпіон СССР, у 36 – чемпіон світу.

   1959 року шашкіст із дружиною та доньками-близнюками оселився на Нікольсько-Ботанічєской вулиці у відомчому будинку Південно-Західної залізниці. Дотичності до цієї установи не мав, проте любив розповідати анекдотичну історію отримання квартири.

   Майже десять років він тулився в тісній комуналці. Навіть титул першого совєцького чемпіона світу з шашок не посприяв поліпшенню житлових умов. Комуналка мала цікаву адресу – Андрєєвській спуск, 13. Саме там раніше жила родина Булгакових. Кімната чемпіона сусідила з колишнім кабінетом письменника.

   Тим часом стартував новий цикл боротьби за звання чемпіона світу. Право на матч із Куперманом отримав нідерландський гросмейстер Герт ван Дейк. 20 партій грали в листопаді-грудні 1959 року в п'яти совєцьких містах.

   У Києві нідерландець захотів відвідати будинок суперника – поспілкуватися в дружній атмосфері. Куперман був не проти, але у "батьків міста" це викликало паніку: пускати іноземця в густонаселений "клоповнік" на Андрєєвському спускє неможливо. Що він розповість на Заході про життя в СССР?

   Мер Олексій Давидов вимагав скасувати візит. Пропонував влаштувати офіційний прийом у ресторані. Але нідерландець наполягав на неофіційному спілкуванні вдома у Купермана! Протягом однієї ночі чемпіону світу надали пристойну квартиру в будинку, який щойно збудували. Там він і пригощав гостя.

   Куперман був єдиним чемпіоном, який постійно писав книжки. Його бібліографія – понад 40 видань різними мовами. Українською, російською, естонською, голландською, португальською. Не збірки партій, а саме захопливі розповіді про себе, про свої поїздки за кордон, про зустрічі з цікавими людьми, про суперників, тренерів.

   Мав легке перо, майстерно будував оповідання, не соромився самоіронії. Кожна його публікація, як зазначило видавництво "Молодь" в анотації до книжки "За світову корону" [написана у 1963 році], – це "жвава розповідь, не позбавлена дотепності та гумору"». Взагалі, якби не шашки, Куперман міг би стати успішним есеїстом або журналістом-міжнародником. Англійською та німецькою володів вільно.

   Мій тренер Володимир Вайсер – у 1970-ті роки старший тренер збірної України, заслужений тренер України – протягом півстоліття товаришував із Куперманом.

   "З ним було просто і весело, – написав він у спогадах. – Він дуже любив анекдоти і вмів їх розповідати... Нерідко телефонував мені, ділився новинами. Кілька разів приїжджав до мене. Я не раз, коли він бував у Києві, заходив до нього додому. Ми жили поруч".

   Одного разу Куперман попросив молодшого колегу – різниця у віці становила 20 років – допомогти в "делікатній справі". "Коли я сів у машину, – згадував Вайсер, – він сказав: "Розумієш, хочу придбати гарний дорогий костюм і треба, щоб хтось подивився, чи добре він сидить". Я здивувався: "Ви часто їздите за кордон, невже там не можна придбати гарний костюм?" – "Можна, – відповів він. – Але там хороший костюм коштує значно дорожче!" Мені, а було це 1975 року, це здавалося дивним".

   Пам'ятаю, влітку 1978-го Києвом пішли чутки: Куперман поїхав до США. Не вірилося. Уже пізніше я дізнався про його конфлікт із совєцькою владою.

   За два роки до цього став чемпіоном світу 23-річний нідерландець Гарм Вірсма. За правилами, попередній чемпіон – Куперман – мав право зіграти з новим чемпіоном матч-реванш, щоб повернути собі шашкову корону. Але керівництво Спорткомітету в Москві не дало йому дозволу. Нахабно сказали: вам 55 років, ви програєте.

   Насправді заборона була через те, що відомий шахіст Віктор Корчний відмовився повертатися в СССР із Нідерландів і попросив там політичного притулку. Сенсація на весь світ! Куперман зрозумів, що тепер його бояться випускати за кордон – раптом і він залишиться. Отже, міжнародні турніри для нього закриті, а це – кінець спортивної кар'єри. Він подав документи на еміграцію.

   Питання розглядав особисто комуністичний керівник УРСР Володимир Щербицький. За бажання він міг зателефонувати своєму другові Леоніду Брежнєву і вирішити ситуацію. Але сказав: "Нехай їде!"

   Куперман оселився в Бостоні. У СССР заборонили навіть згадувати ім'я "зрадника". "Знаю, – писав він згодом знайомому, – що за прикладом фашистської Німеччини мої книжки були вилучені й заборонені, знаю, що після еміграції я впродовж кількох років був №1 у світовому рейтингу і це заборонено було публікувати".

   В еміграції Куперман написав гірку книгу "Доля чемпіона" – відверту розповідь про закулісне життя політичної та спортивної еліти СССР. Видана єдиний раз 1984 року за кордоном, вона давно вже стала раритетом.

   Помер 2006 року в Бостоні, додавши до своїх титулів 8 перемог у чемпіонатах США. Його підручники з шашок, що видані ще в СССР, досі вважають найкращими – за ними й тепер опановують гру майбутні чемпіони.

   Схожі публікації на сайті "Ліски" можна знайти за тегами "Iсторія" та "Спорт".