До змісту
135 років тому народився актор Борис Васильович Романицький
Борис Романицький народився 30 березня 1891 року у селі Чорнобай на Черкащині. У 1915 році закінчив Музично-драматичну школу
М. Лисенка. Дебютував на театральній сцені як актор у 1913 році Від 1916 року виступав також як режисер вистав.
Потім грав у Товаристві українських
акторів під орудою І. Мар’яненка (за участю М. Заньковецької і П. Саксаганського) (1915-1917), Полтавському українському театрі
(1917-1918) і Державному народному театрі під керівництвом П. Саксаганського (1918-1922).
У 1922 р. разом із режисером О. Корольчуком став співзасновником і мистецьким керівником (1922-1948) мандрівного Театру
ім. М. Заньковецької, який від 1931 року був стаціонарним у Запоріжжі, від 1944 року – у Львові, де він працював актором і режисером.
Борис Романицький - автор книги "Український театр у минулому і тепер" (1950) і мемуарів "Уривки з моїх власних спогадів" (1970-ті), що збереглись
у фондах ЦДАМЛМ України.
Б. В. Романицький у ролі Отелло у виставі за п’єсою В. Шекспіра «Отелло». 1931 р.
Борис Романицький відомий як режисер-постановник вистав: "Украдене щастя" І. Франка, "Розбійник Кармелюк" Л. Старицької-Черняхівської, "Чужі люди" В. Винниченка, "97" М. Куліша; драм: "Рожеве павутиння", "Княжна Вікторія", "Республіка на колесах", "На камені горить" Я. Мамонтова, "Фея гіркого мигдалю", "Марко в пеклі" І. Кочерги, "Родина щіткарів" М. Ірчана, "Місія містера Перкінса" О. Корнійчука, "Олекса Довбуш" Л. Первомайського, "Мала перемога" В. Собка, "Камо", "Остання зустріч" О. Левади, "Примари" Г. Ібсена.
Б. В. Романицький (1-й зліва), В. М. Скляренко (2-й зліва) та інші актори на репетиції в Львівському театрі ім. Горького. Б/д.
Найвідоміші ролі Бориса Романицького – Старого Граса ("Маклена Граса" М. Куліша), Хоми ("Княжна Вікторія" Я. Мамонтова), Святослава ("Сон князя Святослава" І. Франка), Карла Моора ("Розбійники" Ф. Шіллера), Акости ("Урієль Акоста" К. Ґуцкова), Отелло (однойменна п’єса В. Шекспіра), Рюї Блаза (однойменна п’єса В. Гюго), Стар’єдера ("Крадіж" Дж. Лондона), Чернеця ("Фауст і смерть" О. Левади), Старости ("Бондарівна" І. Карпенко-Карого), Лікаря ("Юстина" Х. Вуолійокі) та ін.
![Зліва направо: Ф. Ф. Нірод, Б. В. Романицький, [О.] Полєвой, [І.] Богаченко, Мануйлович, Островський. 1934 р.](http://img.lisky.org.ua/i6237_03.jpg "Зліва направо: Ф. Ф. Нірод, Б. В. Романицький, [О.] Полєвой, [І.] Богаченко, Мануйлович, Островський. 1934 р.")
![Б. В. Романицький у ролі «Старости» у виставі за п’єсою І. Карпенка-Карого «Бондарівна». [1930-ті рр.]](http://img.lisky.org.ua/i6237_04.jpg "Б. В. Романицький у ролі «Старости» у виставі за п’єсою І. Карпенка-Карого «Бондарівна». [1930-ті рр.]")
У 1944 році Борису Васильовичу було присвоєне почесне звання народного артиста СРСР. У 1974 році він став лауреатом Шевченківської премії за виконання ролі Старого Граса в спектаклі "Маклена Граса" М. Куліша, поставленому на сцені Львівського УАДТ імені М. К. Заньковецької, і видатний внесок у розвиток українського радянського театрального мистецтва. Життя Бориса Романицького обірвалося 24 серпня 1988 року у Львові.
Схожі публікації на сайті "Ліски" можна знайти за тегом "Iсторія".