До змісту Четвер, 19.02.2026 19:15   Джерело: ДНАББ

   Щоб розвʼязати повоєнну житлову кризу, радянська влада в 1918 р. встановила санітарну норму житлової площі – кілька квадратних метрів на людину. Це правило стосувалося усіх, незалежно від соціального статусу. Втім, форми втілення цієї норми були ще далекими від задовільних. Головним пріоритетом СРСР у міжвоєнний період стала розбудова промисловості.

   Інфраструктура нових індустріальних міст, які поставали по всій території Радянського Союзу, повністю підпорядковувалася виробництву. Тож питання забезпечення громадян житлом на практиці формулювалося у такий спосіб: як забезпечити тимчасовий притулок робітникам численних фабрик і заводів? Поширеним вирішенням стали бараки, які становили майже 70% усього житлового фонду в СРСР (світлина й текст з видання: Дімhom: століття змін. Львів, 2012. С. 28).

   Схожі публікації на сайті "Ліски" можна знайти за тегами "Iсторія", "ЖКГ" та "Бібліотека".