До змісту П'ятниця, 06.02.2026 20:30   Джерело: текст і перше фото ДНАББ. Решта фото - з відкритих джерел.

   У великих містах, де значна частина житлового фонду була з "дореволюційних" часів, найбільш розповсюдженим типом житла стала комунальна квартира. Ресурсів на масштабне будівництво нових помешкань не вистачало, а такий підхід дозволяв владі знайти додаткові "квадратні метри". До того ж, комунальне розселення полегшувало контроль і нагляд за настроями і поведінкою мешканців.

   Покімнатне розселення практикувалося одразу після встановлення радянської влади – починаючи з літа 1918 р., коли вступив у дію декрет "Про скасування приватної власності на нерухомість у містах". Тоді це розглядалося як тимчасове явище. Однак уже за 10–20 рр. квартира, в якій проживало 5 чи 6 сімей, стала невід'ємною рисою міського життя в СРСР. Зокрема, напередодні Другої світової війни, дев'ять помешкань із десяти були комунальними.

   Квартири заселялися шляхом "ущільнення" – до власника помешкання підселяли інші родини. Кухня, ванна, туалет, коридор становили простір "загального користування" (світлина й текст з видання: Дімhom: століття змін. Львів, 2012. С. 29).

   Схожі публікації на сайті "Ліски" можна знайти за тегами "Iсторія", "ЖКГ" та "Бібліотека".