До змісту
Що не так зі словом "поробка"?
Вироби власноруч ми зустрічаємо часто – це і творчість наших дітей і власне рукоділля. Та чи варто їх називати "подєлками", розповідаємо далі.
Слово "подєлка" найчастіше ми чуємо у закладах освіти – "подєлка з природних матеріалів", як частина тем на уроках образотворчого мистецтва. Однак, як педагоги, так і діти роблять тут помилку, бо в українській мові немає слова "подєлка" – це росіянізм. А спроба перекрутити його як – "поделка" – калькування.
Щоб назвати витвір, який виготовили власноруч, і це не лише про дитячу аплікацію, малюнок чи виріб з пластиліну, маємо такі варіанти: рукотвір; витвір; виріб; саморобка.
Слово "рукотвір" вважається неологізмом, воно зафіксоване у словниках, але вживається уже вкрай рідко. А дарма, воно вартує того, щоб ним послуговуватися, замість популярного сьогодні англіцизму – "гендмейд". Тому що в Україні, сьогодні, у великій шані рукотвори майстринь і майстрів національної тематики – прикраси, вишиванки, елементи українського строю – пояси-крайки, віночки, гаманці та інше.
Давно йде про нього добра слава: і килими, і вишивки бехівчан, мабуть, не мають собі рівних на Поліссі, бо в самих рукотворах відбита суть цього поетичного краю. (Василь Скуратівський, "Село славне килимами").
Слова "виріб" та "витвір" ви однозначно чули. Виробом називають будь-який продукт як ручного, так і промислового виробництва, а "витвір", найчастіше, у поєднанні зі словом "мистецтво" – "витвір мистецтва" – картина, скульптура і тому подібне.
А от "саморобка" найчастіше кажуть як раз про дитячі вироби, які приносять діти зі школи. Хоча поняття слова значно ширше.
Біля станка валялись обкоровані осикові полінця і лежало кілька пачок зв'язаної стружки, що напрочуд пахла свіжою рибою. – Розглядаєш мою саморобку? – обізвався позаду Зіновій Петрович. (Михайло Стельмах, "Правда і кривда").
Що таке саморобка? Це виріб або робота, виконана власноруч, часто у дитячій творчості, але також може стосуватися будь-якого предмета, створеного індивідуально, без допомоги інших або стороннього втручання. Це слово підкреслює самостійне виконання роботи та її індивідуальний характер та творчий підхід.
Можна зустріти і слово "поробка". Його можна трактувати двояко – як калькування з російської чи як частину нетрадиційних вірувань українців. Тобто, "поробка" – це те саме, що "наврочити", "погане око", "позаздрили" і що слід "зняти" у знахарки. Однак, ресурс "Ukrainian Language" наводить приклад, що це слово використовувалося в літературі саме для позначення виробів ручної роботи і його можна вважати розмовним варіантом.
Продав дрова, всякі поробки: ложки, люльки, ярма, снізки, іншу марницю, купив шкіру волячу, конячу і трохи козиної та овечої та й спробував промислу (Андрій Химко "У пазурах вампіра. І. Шляхами до прийднів", 1957).
Можливо слово і утворилося шляхом калькування чи прилаштування чого під своє, але і таким способом твориться мова. І не усе росіянізм, що ним здається, як у випадку зі словом "родителі" – українське воно чи російське.
Ми не можемо однозначно датувати час створення цих слів, однак протягом ХХ століття, як у науковій, так і у художній літературі можемо зустріти слова – саморобка, рукотвір і поробка.
Але маючи своє, навіщо послуговуватися чужим? Говоріть українською!
Схожі публікації на сайті "Ліски" можна знайти за тегом "Мовний блог".