До змісту
Міст імені Є.Патона
"Історія цього столичного моста відома, без перебільшення, на увесь світ, адже це – найперший суцільнозварний міст, створений із застосуванням унікальних технологій. Від свого народження він носив чимало красномовних титулів: "найбільший у Європі", "перший суцільнозварний", "зварений автоматами", "революційний прорив інженерної думки", "тріумф науки" тощо. На момент здачі в експлуатацію він вважався одним із найбільших у Європі – його довжина становила 1543 метри, а ширина проїжджої частини разом із тротуарами – 27 метрів. Автор проекту – академік Євген Патон, видатний український вчений у галузі зварювальних апаратів та мостобудування.
Будівництво моста розпочалося ще до початку війни між СРСР та Німеччиною – 1939 року. 1941 року у звʼязку з наближенням німецьких військ до Києва будівництво довелося припинити.
Що цікаво, захопивши столицю України, німці вирішили добудувати міст, і їм це вдалося. Міст через Дніпро назвали на честь генерал-фельдмаршала Вальтера фон Райхенау, до наших часів навіть збереглися його аерофотознімки, зроблені німецькими військовими пілотами.
Восени 1943 року, під час підготовки до оборони, німецькі військові знищили міст, зруйнувавши змонтовану перед війною частину пролітних споруд та опори. Повернутися до реалізації цього проекту Є. Патону вдалося тільки 1949 року. Йому довелося вдруге долати шалений спротив радянських бюрократів від будівництва, аби отримати дозвіл на застосування його воістину революційного технічного винаходу – автоматичного швидкісного зварювання при монтажі прогонів замість клепаних зʼєднань. Технологія була новою і не випробуваною, але Євгену Патону вдалося переконати тодішнього керівника України Микиту Хрущова, який і дав "добро" на використання експериментальної ідеї зі зварюванням.
5 листопада 1953 року міст було введено в експлуатацію, але його творець не дожив до цього моменту – Євген Патон помер у серпні на 83-му році життя. Його дітище довело, що метод автоматичного зварювання можна використовувати в будівництві великих мостів, відтак зажило слави однієї з найвидатніших інженерних споруд у світовій практиці.
Для мешканців повоєнного Києва відкриття мосту Патона було надзвичайною подією, оскільки він став першою стаціонарною переправою через Дніпро для автомобільного та громадського транспорту, а також для пішоходів. Син Євгена Патона, Борис, першим вʼїхав на новий міст під час урочистого відкриття…
Трохи цифр і фактів – при монтажі моста було зварено 10668 метрів швів; маса всіх металевих конструкцій – 10 тисяч тонн; проїжджа частина є монолітною залізобетонною плитою, яка вміщає чотири смуги для автомобільного руху та дві для пішохідного.
Нині міст зʼєднує бульвар Дружби народів [нині Миколи Міхновського. – Ред.] на правому березі Дніпра з проспектом Соборності на лівому. Він також є складовою автодороги міжнародного значення М-05, європейського автомобільного маршруту Е-95 та панʼєвропейського транспортного коридору IX" (цитата (с. 195) з видання: Лемеха С. М. Освячений Дніпром. Тернопіль: ТзОВ "Терно-граф", 2020).
Схожі публікації на сайті "Ліски" можна знайти за тегами "Історія Києва" та "Бібліотека".