До змісту
Київські Березняки
"Топоніми, мікротопоніми, історичні місцевості – Березники, Кухмістерська Слобідка, Тельбин, Зательбин Березняк, Вербки, Печерська та Дубова Слобідки. Мікрорайон Березняки на півночі межує з Русанівкою, його східна сторона пролягла вздовж залізниці, південна – уздовж Дарницького шосе, на заході він обмежений Дніпровською набережною.
Назва мікрорайону походить від однойменного хутора, який вперше згадується ще 1733 року. Дослідники упевнені що свою назву – Березняки, він отримав від березового лісу, який знаходився неподалік.
З другої половини XVI століття ця місцевість належала Лаврському монастирю, а перше селище, яке виникло на його теренах, спочатку мало назву Лаврська Слобідка. Топонім "Слободка Кухмистровская" вперше згадується 1720 року у грамоті Петра І. Назва цього населеного пункту походить від запозиченого з німецької мови слова Kuchmeister, яке перекладається як кухар або управитель господарством у маєтку. Історики вважають, що ця назва виникла тому, що населений пункт перебував у віданні Лаврської економії, яка опікувалася господарськими справами обителі. Село знаходилося на південному березі озера Тельбин, неподалік від Наводницького перевозу.
В другій половині ХІХ ст. на північному березі озера знаходилися Печерська та Дубова Слобідки, які, зокрема, й включали в себе хутори Березняк та Вербки. Нерідко цю місцевість називали за власним іменем озера. Перша документальна згадка про озеро Тельбин передує Слобідці і датована ще 1538 роком. Історикам наразі не вдалося достеменно встановити походження цього топоніма.
Згідно з однією із версій, у цій водоймі обслуга монастиря та довколишні мешканці "теребили" туші битої худоби, тобто очищали їх від требушини (тельбухів). За іншим, більш реальним трактуванням, озеро отримало назву за прізвиськом чи імʼям людини, яка мала певний звʼязок з цією водоймою. На її користь свідчить те, що споріднену назву мали розташовані поруч із ним затока, урочище та річка, що витікала з озера. Історики також встановили різні варіації цього топоніма. Зокрема, у польських джерелах XVII ст. озеро зветься "Тельбою", в універсалах українських гетьманів і грамотах російських царів зустрічаються назви "Тербин", "Телбен", "Тербина", "Тельбухино".
Між іншим, зʼясувалося, що зрусифіковані інтерпретації топоніма виникли під час ділового листування між канцелярією гетьмана та царським приказом. Справа в тім, що росіяни не розуміли української мови і кожен діловий документ мусили перекладати, через що, вочевидь, і виникали помилки. Лаврські ченці багато років терпіли хибність російського перекладу, але 1720 року зробили офіційне зауваження щодо помилки і з того часу росіяни знову стали вживати слово Тельбин.
У першій половині XVIII ст. у селі збудовано деревʼяний храм на честь Різдва Богородиці. В адміністративному порядку Кухмістерська Слобідка входить до складу Гоголівської сотні, про що свідчать дані ревізії від 1736 року. Згідно з Генеральним описом Лівобережної України 1765–1769 років, в другій половині століття Кухмістерська Слобідка перейшла у підпорядкування Київської сотні…" (цитата (с. 175) і світлини з видання: Лемеха С. М. Освячений Дніпром. Тернопіль: ТзОВ "Терно-граф", 2020).
Схожі публікації на сайті "Ліски" можна знайти за тегами "Історія Києва", "Бібліотека" та "Березняки".