До змісту
Лісництва Київського Лівобережжя
Значну частину теренів Дарницького, Деснянського та частково Дніпровського районів займають прадавні ліси. Природного походження, вони формують суцільний зелений масив, що простягається від житлових кварталів аж до східних меж міста.
Ліси є окрасою Київського Лівобережжя. Тож в межах Лівобережжя існують 5 лісництв - Білодібровне, Броварське, Дарницьке, Дніпровське та Микільське. Загальна площа лісів - майже 15 тисяч гектарів. Усі лісництва мають свою цікаву історію, із їх діяльністю пов'язані імена видатних вчених лісівників. Тож завдяки книгам, присвяченим Північному та Південному Лівобережжю, ми перегорнемо сторінки історії лісництв.
У першому дописі ми згадаємо, із чого усе починалося. Відліком історії можна вважати другу половину 1840-х років, коли в Остерському повіті Чернігівської губернії, в межах якої тоді перебувало Київське Лівобережжя, запроваджено систему відновлення лісових насаджень. Відтак, у лісах виникають будинки лісової сторожі. Там живуть лісові об'їзники, які слідкують за станом лісів. Ці лісничівки ще не об'єднані у якусь єдину структуру, на їхній базі іще не утворено лісництва - цей процес розпочнеться лише на межі ХІХ-ХХ століть. Частина із будинків лісової сторожі залишиться безіменними, а частина матиме назви.
Так, завдяки топографічній карті 1850-х років довідуємося про казарми Батарея (розташовувався приблизно в районі північного виходу сучасної станції метро "Дарниця"), Биківня (на місці нинішнього ринку біля станції метро "Лісова") та Куликівська (розташовувалася на північ від нинішнього Лісового масиву, між ним та Лісовим кладовищем).
Казарми Батарея та Куликівська матимуть коротку історію і зникнуть через створення 1868 року Артилерійського полігону. Полігон було створено згідно з указом Олександра ІІ від 15 січня 1868 року. Артилерійському відомству було виділено лісову ділянку на північ від Чернігівського шосе площею 8 кв. верст (нині на цьому місці Північно-Броварський масив). Спочатку було вирубано ліс, а сам полігон розпочав діяльність на початку 1870-х. 1888 року площу полігону було розширено на північний схід, внаслідок чого він покрив і майже усю територію, де нині розташовується Лісовий масив.
Казарма Биківня ближче до кінця ХІХ століття трохи переміститься північніше від старого місця, а саме до місця перетину сучасних вулиць Кіото та Кубанської України. Вона зникне до 1920-х років. Інші ж будинки лісової сторожі, що виникли тоді ж, у 1840-х роках і безіменні у середині ХІХ століття, на початку ХХ століття отримають назви і більшість із них продовжать існування і у наш час.
Ковпитська казарма існувала 3 км на південь від села Зазим`я та за 1 км на північний схід від теперішньої ТЕЦ-6. Назва походить від болота, давнього озера Ковпит (нині осушеного). Озеро згадане ще в документі 1657 року про визначення меж володінь Михайлівського монастиря. Лісничівка ж вперше буде згадана під назвою 1919 року. Її було спалено восени 1943 року, коли під час відступу німецькі війська спалили більшість поселень Київського Лівобережжя. Вона відродилася по війні як будинок лісника за 800 м на схід від старого місця.
Стійло. Казарма лісової сторожі існувала за 3 км на північний захід від Броварського лісництва. Назва походить від урочища Стуйло (Стійло), яке згадано в універсалі гетьмана Івана Скоропадського. Лісничівка ж вперше буде загадана під назвою 1919 року. 1963 року археологи дослідили місцевий курган, де, за переказами, поховано билинного Солов’я-Розбійника. У 1970-х на місці колишньої лісової сторожки Стійло побудовано дитячий табір "Сонячний".
Хутір Біла Діброва. Він розташований у Броварському лісі, за 2,5 км на північ від Київської птахофабрики, обабіч дороги в село Зазим’я. На той час будинок розташовувався за 600 м на північний захід від теперішнього місця. Назва також вперше згадана 1919 року. Сьогодні тут два житлові будинки та лісовий розсадник.
Красна казарма. Це найвіддаленіша з-поміж усіх місцин, що існували або існують на Київському Лівобережжі. Також це взагалі найвіддаленіша населена місцевість Києва в цілому — відстань від Майдану Незалежності становить 32 км! Лісничівка розташована на півночі Броварського лісу, у 23-му кварталі Броварського лісництва, за 2 км на захід від смт Калинівка Броварського району Київської області. Первісно розташовувалася за 500 м на північний захід від теперішнього місця. Назва також вперше згадана 1919 року. Сьогодні тут будинок лісника.
Існував іще один будинок лісової сторожі, що не мав назви - вздовж сучасної вулиці Воскресенської. Він виник наприкінці ХІХ ст. Споруди лісництва були спалені під час відступу німецьких військ у вересні 1943 року.
Казарма Дарниця. Існувала поряд із хутором Дарниця, на місці промислової зони на початку вулиці Алматинської. Назву фіксує карта 1860-х років. Востаннє лісництво в тому місці зафіксоване на топографічній мапі 1932 року. У 1930-х його поглинула забудова Старої Дарниці.
Казарма Млинок. Існувала північніше старої частини Бортничів. Назву фіксує карта 1850-х років. Уже в 1920-х роках лісничівка поглинута Бортничами. Нині на місці Казарми Млинок — сучасний квартал, обмежений вулицями Луговою, Пасічною, Гречаним провулком та вулицею Челюскінців.
Існує казарма Пожарня. Розташована лісничівка за 2 км на захід від села Княжичі Київської області. За 3,5 км на південь розташована зупинка електропоїздів "Лісництво". Назва також зафіксована ще на карті 1850-х. У хуторі зберігся будинок, у якому працював вчений-лісівник, основоположник лісової дослідної справи в Україні Василь Огієвський. Будинок зведено, за деякими даними, ще наприкінці ХІХ століття. Разом з будівлею Броварського лісництва це одна з двох відомих наразі дерев’яних будівель Київського Лівобережжя, споруджених до 1917–1920 років.
Схожі публікації на сайті "Ліски" можна знайти за тегами "Історія Києва", "Ліс" та "Бібліотека".