Народилася Раїса Корж (у заміжжі Кириченко) на Покрову в селі Корещина Глобинського району 1943 р, і дуже скоро стало зрозуміло: народилася співати. Те покликання було чимсь дуже природним, вписаним у долю людини ХХ століття. Вміла все руками: замісити, спекти, виростити, побілити і біду людську розвести. А ще хотіла сповнити сокровенне написане: "не занедбати дарованого".

   Скоро від щебету на вишні у батьківському саду, згодом у школі та клубах перейшла на посаду солістки народного хору Кременчуцького автомобільного заводу, полтавського ансамблю "Веселка", житомирського "Льонок", херсонського "Веснянка", а з січня 1968 р. її запишуть солісткою Черкаського народного хору. З ним об’їздила всю Україну, Білорусію, Середню Азію, частенько жила у холодних готелях і навіть місяцями – у плацкартних вагонах. У складі різних делегацій співачка гастролювала у Європі (Німеччина, Польща, Болгарія), Америці, Канаді тощо.

   Створила кілька своїх гуртів: "Калина", "Росава", "Чураївна". Часом у подорожах траплялося майже трагічне, як от розгерметизація літака, "…а концерти – один за одним, без перепочинку. І мусиш усміхатися, розкривати перед людьми душу своєї пісні, бути щирою, бо фальш слухачі одразу розпізнають" – така до кінця, попри важку хворобу, коли б кому іншому було не до пісні.

   Все тому, що пісня була її життям і подвигом, кожну прискіпливо вибирала, приміряла до себе, до "неакадемічного" голосу, хоч він ніколи її не зраджував – унікального діапазону тепле, оксамитове меццо-сопрано природної огранки. Авторів підбирала так само ретельно, серед них поважні метри: О. Білаш, А. Пашкевич, М. Луків, О. Чухрай, М. Томенко, В. Міщенко, В. Крищенко, О. Злотник, О. Бурмицький, Д. Павличко, М. Негода, В. Симоненко і ще скільки їх.

   Народними у її виконанні стали пісні "Степом, степом", "Синові", "Мамина вишня", "Дорога до матері", рясно пересипані тими, що названого автора не мають.

   Окрім публічних виступів, разом із чоловіком Миколою Кириченком Раїса Опанасівна підготувала чимало записів із Оркестром народних інструментів та Естрадно-симфонічним оркестром радіо і телебачення, з духовим оркестром України, на студії "Укртелефільм", де з’явилися й перші фільми про неї та її творчість. Ті записи (їх більше пів сотні), а також портретні, концертні та побутові світлини можна знайти у фондах Центрального державного аудіовізуального та електронного архіву.

   У відео - наступні пісні: 1. Дорога до матері (О.Злотник-В.Крищенко); 2. Пісня рідної землі (Д.Бабич-О.Дмитрієва); 3. Дорога спадщина (О.Зуєв-Д.Луценко); 4. Я козачка твоя (М.Збарацький-Н. Галковська); 5. Елегія (П.Майборода-М.Стельмах); 6. Жіноча доля (О.Морозов-А.Демиденко); 7. Журавка (О.Білаш-В.Юхимович); 8. Звучи, рідна мово (О.Семенов-А.Демиденко); 9. Кущ осінньої калини (О.Бурміцький-М.Луків); 10. Мамина вишня (А.Пашкевич-Д.Луценко); 11. Наше літо (В.Соколик-О.Кононенко); 12. П’є журавка воду (О.Зуєв-І.Зінченко); 13. Тополина земля (А.Філіпенко-М.Сингаївський); 14. Цвіте, цвіте черемшина (у.н.п.); 15. Хата моя, біла хата (А.Пашкевич-Д.Луценко); 16. Я твоє останнє літо (А.Пашкевич-М.Томенко); 17. Синьоокі солов’ї (О.Чухрай-М.Шевченко); 18. Сік землі (В.Толмачов-В.Вихрущ); 19. Храм сповіді й любові (авт. уточнюються); 20. Ця земля – Україна (Л.Єрмакова-Й.Фиштик).

   Схожі публікації на сайті "Ліски" можна знайти за тегом "Iсторія".