До змісту
Сторінками книг про Київське Лівобережжя. Райдужний масив
Починаючи з 1978 року і до початку 1980-х більшу частину Воскресенської слобідки зносять для будівництва житлового масиву Райдужний, проєкт якого розробили архітектори А. Дубинська, С. Теслер, М. Кантор. Масив отримує назву за однойменним озером, уздовж якого споруджується. Виникає унікальна для Києва ситуація — головним містобудівним чинником житлового масиву стає озеро, на узбережжя якого, як на головну рекреаційну зону, виходять усі три мікрорайони масиву. Водночас уздовж південного та більшої частини західного берега озера збереглася забудова Воскресенської слобідки, із західного боку з ним також межують Воскресенські сади.
Початкові плани забудови масиву передбачали знесення приватної забудови на західному боці озера, де мала виникнути спортивна інфраструктура (на місці слобідки) та парково-рекреаційна зона (на місці садів уздовж залізниці). На озері планували створити штучний острів, а через озеро перекинути кілька пішохідних містків, один з яких мав проходити по осі вулиці Івана Микитенка. Водночас на плані 1980 року Подільський міст не перетинав озера, а завершувався біля залізниці, переходячи в магістраль, що з’єднувала проспект Алішера Навої і трасу майбутньої вулиці Оноре де Бальзака.
Масив складається з двох великих частин. Мікрорайон № 3 споруджено на намивних пісках, а № 1 і № 2 проходять вузькою смугою вздовж східного берега Райдужного озера. Вони мають адреси винятково по вулиці Райдужній, що тягнеться вздовж озера. Дугоподібний напрямок вулиці Райдужної, що підкреслює обриси Райдужного озера, сприяє просторовому сприйняттю 16-поверхівок, поставлених уздовж вул. Райдужної з боку Райдужного озера. Під час проєктування забудови вулиці Райдужної автори враховували, що її буде видно з правого берега Дніпра.
На східному березі озера вся забудова Воскресенської слобідки була зруйнована. Було ліквідовано 12 вулиць та 6 провулків. Оскільки слобідка не мала чіткої межі з однойменним масивом, вийшло, що масиви Воскресенка і Райдужний не розділені магістралями. Їхня межа умовно йде вулицею Валентина Сєрова та продовжується вулицею Старосільською, що майже повністю зберегла свою трасу ще з часів слобідки.
На масиві було створено певну інфраструктуру — два універсами, гастроном, два овочеві магазини, магазин господарських товарів, магазин оптики, філія магазину "Тканини", розміщеного на Хрещатику. Що було не характерно для Києва 1980-х: на масиві не було жодної книгарні. Також були відсутні будь-які заклади громадського харчування.
Під час забудови масиву ним було прокладено маршрути транспорту — в 1989 році сюди курсував один автобусний маршрут та один маршрут маршрутного таксі. Багато років тут чекають на лінію метрополітену: у 2003 році почалося спорудження Подільсько-Воскресенського (пізніше — Подільського) мостового переходу, який, на відміну від планів 1980 року, мав проходити над Райдужним озером. Проте згодом з екологічних міркувань міст вирішили завершити перед озером (як і в плані 1980 року), а метрополітен провести під озером за допомогою тунелю.
Схожі публікації на сайті "Ліски" можна знайти за тегами "Історія Києва" та "Бібліотека".