Селище Бортничі лежить у південно-східній частині Київського Лівобережжя, межуючи на заході із заплавними луками, а на сході — з Дарницьким лісом. Сполучене з рештою Києва вулицею Світлою.

   "Земля Полукнязівська бортна" вперше згадується 29 липня 1508 року у дозволі Київського воєводи Юрія Монтовта придбати її Микільському Пустинному монастирю у королівського толмача (перекладача) Солтана Албеєвича. Останній продавав її Пустинно-Микільському монастирю.

   Дещо пізніше на цій землі виникло село Бортничі. Назва походить від слова "борть" — дуплисте дерево, в якому гніздилися бджоли. Село вперше згадане в документах 1581 року серед переліку маєтків Києво-Микільського Пустинного монастиря, а також у документах 1585 та 1598 років. На рукописній мапі Київщини 1640-х позначене як Бортники. Також як Бортники згадане 1641 року в апеляції Теофіли Собєської щодо незаконної осади (фундації) села Петром Могилою.

   Відтоді і до 1786 року Бортничі та навколишні землі належали Київському Пустинно-Микільському монастирю, що було підтверджено грамотою царів Іоанна, Петра та царівни Софії 1698 року та грамотою імператриці Катерини ІІ 1778 року. 1786 року внаслідок секуляризації Бортничі стають казенним селом.

   Перша церква була побудована ще у XVIII столітті, не пізніше 1751 року. На її місці 1870 року побудували нову дерев’яну Покровську церкву. Церкву було закрито близько 1935 року, адже в документі "Перелік всіх закритих молитовень православного релігійного культу по Київській приміській смузі станом на 26 березня 1936 р." церква згадується серед інших закритих на той час церков. Проте церкву не було відразу зруйновано. Покровська церква згоріла вже під час Другої світової війни. Найімовірніше, це сталося восени 1943 року, коли нацисти, відступаючи, спалили більшість лівобережних церков.

   Відразу після визволення Києва та околиць, у 1944 році, було розпочато будівництво нового дерев’яного Покровського храму на місці згорілого. Храм було завершено вже 1945 року (за іншими даними, відбудова церкви розпочалася 1947 року, коли сюди було призначено настоятелем священника Леоніда Соболєва — він увесь тягар робіт взяв на себе), однак облаштування та розписи розтягнулися аж на 13 років. Священник Леонід Соболєв також написав для церкви 50 ікон. Цікаво, що в повоєнну добу храм ніколи не закривався. Він пережив черговий сплеск гонінь на віру на початку 1960-х років і продовжував діяти всі подальші десятиліття. У 1990-х роках храм та дзвіницю було обкладено цеглою.

   1905 року розпочалася історія виникнення нової частини Бортничів на місці лісової вирубки в урочищі Борова. Проте сформувалася й забудувалася ділянка в урочищі Борова дещо пізніше, здебільшого із 1920-х років.

   Наприкінці 1960 – на початку 1970-х на провулку Геофізиків зводять корпуси Північно-Українського виробничого геологічного об'єднання "Північукргеологія" (з 2012 — державне підприємство "Українська геологічна компанія"). У 1964 році на вул. Харченка, 34 будують споруду Бортницького управління зрошувальних систем. Фасад у 1970-ті прикрашено мозаїчним панно.

   У 1960–1980-х рр. Бортницьким міжрайонним управлінням водного господарства, "Північукргеологією" та радгоспом "Бортничі" вздовж вулиць Івана Дяченка, Євгена Харченка та провулку Геофізиків зводять багатоквартирні будинки. Оскільки Бортничі на той час ще не були частиною Києва, будинки тут споруджувалися за обласними проєктами, більшість з яких ніде не повторюються в місті. Цим 2–5-поверхова забудова Бортничів 1960–1990-х років вирізняється з-поміж інших районів Києва.

   У цей період відбулися зміни статусу Бортничів. 21 грудня 1987 року поселення здобуло статус селища міського типу. А менше, ніж за рік, 26 серпня 1988 року, постановою Президії Верховної Ради УРСР № 6486-ХІ селище міського типу Бортничі Бориспільського району Київської області було включено до складу утвореного 30 грудня 1987 року Харківського району міста Києва (тепер — Дарницький район).

   У 2010-х роках у Бортничах розпочалося висотне будівництво. Першим зводять трисекційний 17-поверховий будинок на Харченка, 17. Далі — вище. 2014 року на Світлій, 3 вводять першу 18-поверхову секцію ЖК "Східна Брама". Другу, 27-поверхову секцію, вводять 2016 року. Третя 27-поверхова секція станом на 2021 рік заморожена з 2020 року. Наразі це найвищі будинки Бортничів.

   Схожі публікації на сайті "Ліски" можна знайти за тегами "Історія Києва" та "Бібліотека".