До змісту Понеділок, 19.06.2023 17:45   Джерело: Музична абетка

   Наприкінці XIX ст. Олександр Мишуга був одним із найвідоміших співаків світу. Народився Олександр Пилипович 19 червня 1853 р. в селі Новий Витків Радехівського повіту на Львівщині, в бідній сім’ї селянина-шевця. Злидні, нестатки і голод рано навчили юнака боротися за життя, вселили прагнення до кращої долі. Вийти на мистецький шлях допомогли йому чудовий голос і добрі люди. Тільки завдяки їм юнак потрапляє в хор собору Святого Юра у Львові, а потім — у гімназію, вчительську семінарію і, нарешті, в консерваторію, яку він закінчив на відмінно по класу професора Валерія Висоцького.

   Чудовий голос і артистична обдарованість Олександра Мишуги привернули увагу прогресивної громадськості Львова, яка допомагає йому виїхати для поглиблення своєї вокальної і сценічної майстерності до Італії. Талант і невсипуща енергія, наполегливість і працьовитість молодого митця сприяли його успіху в країні, де "співають навіть дерева".

   Звідси ж починаються тріумфальні виступи Мишуги в усіх столицях і великих містах Європи, де він виконує найскладніші партії ліричного і драматичного тенора. Рецензенти називають Мишугу "королем ліричних тенорів", "пісень дивних чародієм", "соловейком України", "кумиром публіки", яка просто-таки обожнювала його. Слухачі дарували йому золоті й срібні вінки, а поети присвячували свої вірші.

   Протягом багатьох років співацької кар’єри Олександр Мишуга створив цілу галерею прекрасних, неперевершених сценічних образів: Йонтек, Фауст; Вертер; Каніо; Хозе; кавалер де Гріє; Альфред; Ромео; Манріко; Герцог; Ліонель; Ленський та багато інших.

   Вони по праву входять до скарбниці кращих образів світового оперного мистецтва і є найвищим його досягненням. За чудове виконання партії Каніо в опері "Блазні" автор її — геніальний італійський композитор Руджеро Леонкавалло — подарував славетному співакові клавір опери з написом: "У Мілані, у день відкриття сезону… слухав синьйора Філіппі в партії Каніо і був незмірно задоволений його точною інтерпретацією і чарівним мистецтвом співу".

   Одне з найпочесніших місць Олександр Мишуга займає і в історії українського концертного виконавства як один з кращих інтерпретаторів і пропагандистів українських народних пісень, творів вітчизняних композиторів. Мишуга ніколи не забував, звідки він родом і кому зобов’язаний усім, що мав. Він дуже часто приїздив в Україну, виступав з концертами в багатьох містах і селах.

   Олександр Мишуга зажив слави не лише як великий співак, а й як знаменитий професор співу. Свою педагогічну діяльність він розпочав, ще будучи студентом консерваторії, і не залишав її до самої смерті. Про його успіхи на педагогічній ниві лунала гучна слава по всій Україні, Росії, Польщі, а зрештою, й по всій Європі.

   А коли Микола Віталійович Лисенко запропонував йому обійняти посаду професора сольного співу в Музично-драматичному інституті в Києві, Олександр Мишуга, не вагаючись, прийняв цю пропозицію, розірвавши вигідний контракт і сплативши велику суму неустойки, добре знаючи, що платня його тут буде в кілька разів нижчою, ніж він мав би хоча б у тій же Варшаві.

   Робив це свідомо, бо хотів прислужитися розвиткові вокального мистецтва рідного народу, хотів допомогти українському Боннові в його великій і почесній справі організації та розвитку мистецької освіти в Україні.

   Помер Олександр Пилипович Мишуга 9 березня 1922 р. в м. Фрайбурзі (Німеччина). Друзі співака, виконуючи його заповіт, перевезли прах на батьківщину і поховали в рідному Виткові під тихими липами, які він так палко любив.

   Схожі публікації на сайті "Ліски" можна знайти за тегом "Iсторія".