До змісту Вівторок, 14.02.2023 20:29   Джерело: сторінка Літературний Лівий берег (За книгою "Невідомі периферії Києва. Центральне Лівобережжя" Семена Широчина та Олександра Михайлика).

   Селище на місці сучасного Аварійного виникло 1931 року, коли після нищівної повені сюди переселилася частина жителів Микільської слобідки. У передвоєнний час у східній частині Соцміста було споруджено низку житлових будинків, проте довоєнну житлову забудову селища було майже повністю знищено восени 1943 року, залишились лише декілька споруд, зокрема ясла та дитсадок.

   Наприкінці 1940-х років почалась квартальна забудова селища, яке отримало назву "Аварійне". Житло тут споруджувалось для робітників ДШК та комбінату "Хімволокно", а також для робітників аварійних служб, зокрема пожежників. За однією з версій, саме це стало причиною виникнення назви селища. Інша версія пов’язує назву з аварійним характером його виникнення в 1931 році.

   Забудова селища була запроєктована архітектором Миколою Холостенком. На початок 1950-х років було забудовано 4 квартали селища — у межах вулиць Попудренка, Гната Хоткевича, Червоноткацької та Мініна. Було споруджено понад 50 житлових та декілька громадських будівель. Квартали забудовувались у вигляді симетричних архітектурних ансамблів, наріжні ділянки забудовувались відповідними проєктами. Внутрішньоквартальні проїзди були акцентовані забудовою та підвищенням поверховості. Окрім типових проєктів серій 1-228, 1-207 і 1-204, тут використано 8 несерійних проєктів, які були представлені лише тут. Ймовірно, їх було розроблено Миколою Холостенком спеціально для Аварійного селища.

   В архітектурі селища поєдналося використання класичних прийомів архітектури із застосуванням прийомів, характерних для українського бароко. Більшість будівель було споруджено із цегли або шлакобетону, але кілька були збудовані з дерева та потиньковані. Забудова селища Аварійного належить до яскравих зразків архітектури початку 1950-х років, є виразним прикладом повоєнної житлової забудови.

   У 1980-х розроблялись проєкти нової забудови селища, які передбачали повне руйнування наявних будинків та зміну мережі вулиць. Тут планувалося створити два 5-кутні квартали з висотною забудовою по периметру і дитсадками всередині. Квартали мав розділяти широкий зелений бульвар, який поставав би по діагоналі колишнього селища від станції метро "Чернігівська". У південно-західній частині виникала висотна циліндрична будівля, за якою споруджувалась ще одна, що мала форму кутового трельяжа. Ця композиція мала завершувати перспективу бульвару. Проєкт не було втілено.

   До середини 2000-х років селище зберігало свій первісний вигляд. У 2004–2017 роках значна кількість історичної забудови була знищена. Особливо активно руйнування відбувались у 2008–2010 і 2013–2017 роках. За менш ніж 15 років було знищено майже половину повоєнної забудови — 24 будинки з 51. Серед зруйнованих були й будинки, що мали статус щойно виявлених пам’яток архітектури. Більшість з тих, що збереглися, також мають цей статус.

   Схожі публікації на сайті "Ліски" можна знайти за тегами "Історія Києва" та "Бібліотека".