До змісту
Сторінками книг про Київське Лівобережжя. Аварійне селище
Селище на місці сучасного Аварійного виникло 1931 року, коли після нищівної повені сюди переселилася частина жителів Микільської слобідки. У передвоєнний час у східній частині Соцміста було споруджено низку житлових будинків, проте довоєнну житлову забудову селища було майже повністю знищено восени 1943 року, залишились лише декілька споруд, зокрема ясла та дитсадок.
Наприкінці 1940-х років почалась квартальна забудова селища, яке отримало назву "Аварійне". Житло тут споруджувалось для робітників ДШК та комбінату "Хімволокно", а також для робітників аварійних служб, зокрема пожежників. За однією з версій, саме це стало причиною виникнення назви селища. Інша версія пов’язує назву з аварійним характером його виникнення в 1931 році.
Забудова селища була запроєктована архітектором Миколою Холостенком. На початок 1950-х років було забудовано 4 квартали селища — у межах вулиць Попудренка, Гната Хоткевича, Червоноткацької та Мініна. Було споруджено понад 50 житлових та декілька громадських будівель. Квартали забудовувались у вигляді симетричних архітектурних ансамблів, наріжні ділянки забудовувались відповідними проєктами. Внутрішньоквартальні проїзди були акцентовані забудовою та підвищенням поверховості. Окрім типових проєктів серій 1-228, 1-207 і 1-204, тут використано 8 несерійних проєктів, які були представлені лише тут. Ймовірно, їх було розроблено Миколою Холостенком спеціально для Аварійного селища.
В архітектурі селища поєдналося використання класичних прийомів архітектури із застосуванням прийомів, характерних для українського бароко. Більшість будівель було споруджено із цегли або шлакобетону, але кілька були збудовані з дерева та потиньковані. Забудова селища Аварійного належить до яскравих зразків архітектури початку 1950-х років, є виразним прикладом повоєнної житлової забудови.
У 1980-х розроблялись проєкти нової забудови селища, які передбачали повне руйнування наявних будинків та зміну мережі вулиць. Тут планувалося створити два 5-кутні квартали з висотною забудовою по периметру і дитсадками всередині. Квартали мав розділяти широкий зелений бульвар, який поставав би по діагоналі колишнього селища від станції метро "Чернігівська". У південно-західній частині виникала висотна циліндрична будівля, за якою споруджувалась ще одна, що мала форму кутового трельяжа. Ця композиція мала завершувати перспективу бульвару. Проєкт не було втілено.
До середини 2000-х років селище зберігало свій первісний вигляд. У 2004–2017 роках значна кількість історичної забудови була знищена. Особливо активно руйнування відбувались у 2008–2010 і 2013–2017 роках. За менш ніж 15 років було знищено майже половину повоєнної забудови — 24 будинки з 51. Серед зруйнованих були й будинки, що мали статус щойно виявлених пам’яток архітектури. Більшість з тих, що збереглися, також мають цей статус.
Схожі публікації на сайті "Ліски" можна знайти за тегами "Історія Києва" та "Бібліотека".