До змісту Неділя, 11.12.2022 09:29   Джерело: сайт Новинарня

   А між іншим, сьогодні – Міжнародний день прав людини.

   От ми про це якось і не згадали, а даремно. От коли-коли, а сьогодні це таки наше спільне свято.

   Саме в Україні наразі вирішується доля прав людини як явища, знайомого всім і кожному на планеті.

   Якби ми програли – дуже скоро сам дискурс прав людини залишився б винятково внутрішнім порядком денним пари десятків країн західного світу, а всім іншим було б очевидно, що права людини – не про них і не для них. А як довго ці пара десятків західних суспільств протрималися б такими, як вони наразі є, у цьому новому світі – щонайменше дискусійне питання. Не факт, що довго.

   Але тепер це питання суто теоретичне, бо ми не програли.

   І тепер кожний спалений танк та кожний “доданий до чату “хороший русскій” наближають не лише нашу перемогу, а й перемогу прав людини повсюдно.

   Кожна куля в агресора – це не лише за нашу свободу. Це і за закатованого білоруського активіста, і за персидську дівчину без хіджабу, і за побитого гонконзького студента, і, як би це не звучало кумедно, навіть за веселковий прапор над футбольним полем. Кожний снаряд по окупантах – значно вагоміший правозахисний акт, аніж всі петиції “Авааза”, кожний залп українського HIMARS’а – салют до Дня прав людини.

   Правозахисник року, а то і 21-го століття – ЗСУ, а не “Емнесті Інтернешнл” чи, вибачте за вираз, “Меморіал“.

   Ну, і ми, хоча б трохи з тилу дотичні до перемог ЗСУ, теж по-своєму стверджуємо права людини – і в Україні, і для всього світу, який після нашої перемоги матиме шанс на перемогу демократій за межами “старого Заходу”, тобто на утвердження прав людини як дійсно універсальної цінності та глобального порядку денного.

   Тож із нашим святом, країно правозахисників, країно-правозахисник!

   Схожі публікації на сайті "Ліски" можна знайти за тегом "Російсько-українська війна".