До змісту
Три мушкетери
Оповідка
Так, три мушкетери, але це не про пригодницький роман Олександра Дюма, який побачив світ у далекому 1844 році у Франції. Це про юнаків, які навчаються у різних школах та містах України, але доля їх звела у Болгарії, в невеличкому містечку Светий Влас, де в маленькому готелі, що розмістився на зелених пагорбах біля Чорного моря, отримали добре ставлення від місцевої влади, як біженці з України внаслідок вторгнення російських військ на нашу Батьківщину 24-го лютого 2022 року.
В готелях, як відомо, існують правила проживання. В нашому теж вони є і оприлюднені на віконці реєстрації. У Правилах, зокрема, пишуть: «… Тиха година з 14:00 до 16:00 та з 22:00 до 10:00, … басейн працює з 10:00 до 20:00 …». Але не всі постояльці їх дотримуються…
Діти є діти, а їх у готелі багато і різного віку, тож галасу вистачає цілий день. Після 22-ї години дитячі голоси здебільшого замовкають. Та одного вечора галас, біганина навколо басейну та стрибки з відчайдушними зойками у прозору воду не вщухали і після 24-ї години, не даючи мешканцям заснути.
Вранці на сніданку я побачила за їжею трьох хлопчаків, у двох на голові були чорні панами, і я підійшла до столика:
- Смачного! Ви з якого міста?
- З Одеси, - відповів той, що був без головного вбрання.
- Я із Харкова, - відповів найстарший на вигляд школяр.
- А я з Дніпра, а Ви звідкіля? – запитав третій хлопчина.
- Я з Києва і хочу вас запитати. Чи не знаєте ви, хто вчора до 24 години бігав і кричав у нашому подвір’ї?
- Ні, не знаємо, але можемо дізнатись, - твердо заявив той, що був без панами.
- Дякую! Ви розумні, сміливі та добрі хлопці. Дозвольте, я вас буду звати Атос, Портос та Араміс, девізом яких був заклик «Один за всіх і всі за одного!».
- Ми згодні! – відповіли хором юні школярі.
Зранку другого дня я подякувала Атосу, Портосу та Арамісу за спокійний вечір і ніч.
- Ми добре попрацювали! – із задоволенням відповіли три мушкетери – молодшому 11, середньому 12 та старшому 13 років.
На жаль, через пару днів ми роз’їхалися по інших містечках узбережжя, а багато українців поверталися до рідних домівок, і я більш детально не змогла поспілкуватись з допитливими підлітками, тільки залишила їм свої контакти. Вони здібні і кмітливі, гадаю, знайдуть мене, якщо їм буде цікаво прочитати те, що я про них написала.
Впевнена, що вони виростуть справжніми захисниками своєї Батьківщини, бо їх добре виховали батьки.
А в цей час наші міста в Україні бомбили російські ракети та літаки-винищувачі, котрі скидали бомби на житлові будинки, лікарні, школи, дитсадочки та інші громадські об’єкти.
Антоніна Просєкова
27 липня 2022 року
Болгарія
Схожі публікації на сайті "Ліски" можна знайти за тегами "Діти" та "Пишуть читачі".