До змісту
Жіночий портрет воїнів УПА
Часом заснування Української повстанської армії (УПА) вважають 14 жовтня 1942 року, а одним із останніх боїв УПА з військами НКВС був бій з метою заблокувати радянські військові колони до Угорщини для придушення антикомуністичного повстання 1956 року. Через лави УПА пройшло понад 100 тисяч воїнів, а за участь у повстанському русі чи його підтримку каральними органами СРСР було репресовано понад півмільйона осіб. Діяльність УПА була логічним продовженням українського визвольного руху періоду Української революції 1917–1921 років, підпільно-бойової Української військової організації та Організації українських націоналістів 1920–1930-х рр. Боротьбу УПА у формі беззбройного опору підхопив дисидентський рух 1960-х і національно-демократичне відродження кінця 1980-х – початку 1990-х рр. Сьогодні вояки УПА є взірцем та натхненням для військовослужбовців Збройних Сил України, які відстоюють суверенітет і територіальну цілісність нашої держави у війні з російським агресором.
За незалежну соборну Українську Державу нарівні з чоловіками в лавах УПА боролися жінки. Вони служили зв’язковими, лікарками, розвідницями, пропагандистками, командували окремими підрозділами. Деяким вдалося пробитися на Захід і стати "голосом УПА" у вільному демократичному світі. Частина загинула, інші потрапили в полон, пройшли радянські тюрми, табори й заслання.
З жовтня 1944 р. військовим штабом УПА надавались точні інструкції щодо розширення так званої "жіночої сітки". Ця розширена сітка повинна була залучити надійних жінок до таємної роботи: підтримання зв’язку для підпільного транспортування по таємним маршрутам, шпіонажу, медичного обслуговування, забезпечення продовольством. Своєю силою духу вони нічим не поступалися чоловікам.
Молоді дівчата часто вели пропагандистську роботу шляхом поширення політичної літератури того часу – видання для молоді. Освічені й талановиті жінки залучалися до роботи в референтурі пропаганди, займалися редагуванням і виданням підпільної преси та літератури. Вони часто працювали друкарками (машиністками) у спеціально обладнаних підпільних типографіях із друкарськими верстатами та різографами (циклостилями). Жінки з філологічною освітою виконували функції коректорів і редакторів, готували інформаційні матеріали.
Зв’язкові виконували важливу функцію в налагоджені контактів між розрізненими загонами УПА: переносили листи ("грипси"), усні повідомлення, пропагандистські матеріали, долаючи пішки величезні відстані та забезпечуючи швидке циркулювання інформації в його середовищі. При головному командирові УПА Романові Шухевичу була організована група жінок-зв’язкових. До вересня 1947 року її очолювала Катерина Зарицька (Монета). До групи також входили Галина Дидик (Анна), Одарка Гусяк (Нуся Чорна), згодом – Ольга Ільків (Роксоляна). Окрім завдань із забезпечення зв’язку між керівними осередками повстанського руху та підпілля, вони стежили за виконанням доручень командира, контролювали надходження таємної пошти, організовували місця постою – "хати", добували необхідні для підпільної праці речі.
Важливою ділянкою повстанської роботи жінок була розвідка. Розвідниці мали більше можливостей вести спостереження за діями ворога в населених пунктах. І це часто використовували командири загонів. Разом із бойовими відділами жінки здійснювали кількамісячні рейди. Переодягнені в звичайний сільський одяг, вони могли відносно вільно ходити в окупованих ворогом населених пунктах і здобувати відомості про ворожі сили та їхні подальші дії. Без жіночої участі та підтримки армія УПА не змогла б так довго чинити опір радянському режимові в повоєнні роки та бути настільки ефективною.
І зараз в умовах військової агресії Російської Федерації проти України незламні жінки України стали на захист нашої держави зі зброєю в руках, підтримують та допомагають Збройним Силам України як волонтерки та продовжують самовіддано вести переможні битви на освітньому, науковому, інформаційному, медичному, політичному, виробничому, культурному фронтах цієї війни.
Схожі публікації на сайті "Ліски" можна знайти за тегом "Iсторія".