Нещодавно, краєзнавці Семен Широчін та Олександр Михайлик взяли участь у проєкті "Літературний Лівий Берег", який проходить в Бібліотеці для дітей імені Павла Усенка на Березняках, де представили нову серію з трьох книг, виданих за донати волонтерів та меценатів проєкту.

   Серія видань розповідає про історію розбудови колишніх київських околиць, які вже давно сприймаються як органічні частини нашого міста. Окрім трьох нових книг, присвячених лівобережному Києву, автори вже видали п’ять книг: про Святошинський, Голосіївський і Солом’янський райони, Північне Правобережжя та Новий Печерськ.

   За словами дослідників, спочатку вони планували видати одну книгу, присвячену забудові київського Лівобережжя, проте у процесі роботи з державними та приватними архівами та бібліотеками їм вдалося відкрити чимало важливих та цікавих фактів, невідомих широкому загалу.

   Тож, Семен Широчин та Олександр Михалик поділили свою працю на три окремі книги, присвячені різним частинам лівобережного Києва.

   "Ще у 2017 році ми зробили першу спробу спростувати міф про нібито "нецікавість" Лівобережжя, випустивши самвидавом книжечку "Невідоме Лівобережжя". Багато чого, про що йшлося у книзі, ми дослідили вперше: зібрали історичні відомості розвиток Лівобережжя у 1930-х роках, дослідили вцілілі зразки забудови імперських часів, в тому числі й усіх церков, які існували на лівому березі…" — розповідає Олександр Михайлик.

   Вперше в історії міста значна увага досліджень була присвячена району ДВРЗ, яка залишалася мало відомою навіть киянам…

   До першого видання увійшла лише незначна частина з того, що вдалося дослідити. Подальша робота над проєктом тривала декілька років.

   Серія з трьох книг: Північне, Центральне та Південне Лівобережжя розповідає історію та красу місцевостей, де переважно живуть звичайні кияни.

   Межею Північного Лівобережжя дослідники обрали Броварський проспект та північну гілку залізниці, межею Південного — південну гілку залізниці, лінію Київ-Ніжин. Простір між ними краєзнавці віднесли до Центрального Лівобережжя.

   За словами авторів, Лівий берег поки ще мало приваблює відвідувачів з туристичного погляду та сприймається виключно як місце проживання. Проте, кожен з мікрорайонів має свою власну цікаву історію та малознану архітектурну спадщину, про яку варто розповідати…

Житловий масив Русанівка у 1970-х. Фото з відкритих джерел

   Для відвідувачів заходу у Бібліотеці на Березняках автори розповіли про історію Центральної частини Лівобережжя, розповіли про найцікавіші проєкти житлової забудови та генеральні плани мікрорайонів Русанівки та Березняків.

   Також відвідувачі мали змогу подивитися унікальні світлини історичних поселень, що існували до початку сучасної забудови Центрального Лівобережжя.

   Найбільш пам’ятною серед них була Микільська слобідка, що активно розвивалася на початку минулого століття. У 1906 році був збудований Русанівський міст, що з’єднував місцевість з правобережним Києвом, а у 1912 році почав курсувати бензомоторний трамвай, який сполучав центральну частину міста з Дарницею, а пізніше з Броварами.

Микільська слобідка у 1880-х. фото з відкритих джерел

   Окрасою забудови була Миколаївська церква, де у 1910 році вінчалися у студентські роки поетеса Анна Ахматова (Горенко) та Микола Гумільов…

   Забудова Микільської слобідки була повністю зруйнована внаслідок пожежі у листопаді 1943 році, при відступі німецьких військ зі столиці…

   Цікаві факти про столичну Русанівку розповів Семен Широчин. Масив є своєрідним рекордсменом, адже це: перший не лише у Києві, а й у тодішньому СРСР масив, споруджений на намивних пісках; а також перший у тодішньому СРСР масив, споруджений на штучному острові.

   У 60-х забудова Русанівки вважалася взірцем нового типу житла та часто зображувалася на листівках та світлинах того часу, а готель «Славутич» став першим готелем, спорудженим на київському Лівобережжі.

   Також відвідувачі заходу дізналися про один з найдовших за часом столичних недобудів — Будівлю Держплану на Лівобережному масиві.

   У радянський час тут планували облаштувати діловий та мистецький центр та навіть перенести з центральної частини міста Міністерства та відомства, проте значну частину цієї ідеї так і не вдалося реалізувати.

   На завершення зустрічі Семен Широчин та Олександр Михайлик розіграли декілька книжок між відвідувачами заходу та подякували усім меценатам та волонтерам, хто попри складний час долучився до видання книг.

   На жаль, один з донаторів, Роман Ткаченко, який мріяв побачити ці книги, загинув на війні…

   "Нам особливо важливо саме тепер, що книги відбулися. І це — теж маленька перемога над ворогом. Бо ми не зламалися: ми творимо та випускаємо книги, щоб підтримати моральний дух українців… У кожного своя "ділянка фронту". У нас це книги", — зазначили краєзнавці.

   Схожі публікації на сайті "Ліски" можна знайти за тегами "Історія Києва", "Березняки" та "Бібліотека".