До змісту
Сонячне сопрано (до 120-річчя від дня народження Зої Гайдай)
1 червня виповнюється 120 років від дня народження української оперної співачки Зої Гайдай. На думку мистецтвознавців вона була однією з найосвіченіших українських жінок свого часу. Працюючи над новою партією, вона вивчала відповідні історичні та етнографічні матеріали, експериментувала, відмовляючись від сталих редакцій та творчих стереотипів. Співала солістка п’ятьма мовами – українською, російською, італійською, французькою, німецькою, подеколи – китайською, а кожен концерт перетворювала на захоплюючу мандрівку в історію музики в формі незабутнього художнього спектаклю.
Народилась майбутня оперна співачка Зоя Гайдай у родині композитора Михайла Гайдая. Дитинство та юність дівчинка провела у Житомирі, змалку Зоя мріяла стати співачкою, разом із тим вчилась у музичному училищі класу фортепіано і, безперечно, росла у музичному середовищі.
У 1923 р. місцева профспілка відправила дівчину до Києва в Музично-драматичний інститут імені Миколи Лисенка, де вона навчалась у Олени Муравйової. 1927 р. Зоя прийняла запрошення від Київського театру опери та балету, де вже за рік дебютувала в опері Пуччіні “Турандот”, виконавши партію рабині Ліу. Невдовзі її репертуар поповнився новими ролями – Тетяни в опері “Євгеній Онєгін” Петра Чайковського, Маргарити – у “Фаусті” Шарля Гуно, Мікаели – в “Кармен” Жоржа Бізе, Панночки – у “Майській ночі” Миколи Римського-Корсакова, Маші та Прилепи – у “Піковій дамі” Петра Чайковського, Марини – у “Думі чорноморській, або Самійло Кішка” Бориса Яновського, Олени – у “Білому рейді (Прорив)” Сергія Потоцького.
З 1930 до 1934 рр., коли Зоя Гайдай працювала в Харківському театрі опери та балету, молода співачка створила цілу колекцію незабутніх ролей: Розіни в опері “Севільський цирульник” Джоаккіно Россіні, Марини – у “Кармелюку” Валентина Костенка, Сюзанни – у “Весіллі Фігаро” Вольфґанґа Амадея Моцарта, Ксенії – у “Розломі” Володимира Фемеліді, Етері – в “Абессаломі та Етері” Захарія Паліашвілі, Ельзи – у “Лоенгріні” Ріхарда Ваґнера, Марильці – у “Тарасі Бульбі” Миколи Лисенка.
21 червня 1941 р. у Київському оперному театрі ставили оперу Планкета “Корневільські дзвони” – для Гайдай та її чоловіка Миколи Платонова. Це був тріумф. Та вже зранку звістка про початок війни змінила життя не тільки оперної співачки, а й всієї театральної спільноти. Під час війни трупу Київської опери евакуювали до Уфи, звідти співаки їздили з виступами до бійців Південного та Південно-Західного фронтів, моряків Тихоокеанського флоту, загалом дали понад 500 концертів. Після закінчення війни Зоя Гайдай повернулася до міста і продовжила роботу у театрі. З 1955 р. Зоя Михайлівна завершує музичну кар’єру та починає викладати у Київській консерваторії, де виховала не одну плеяду талановитих співаків. Зоя Гайдай була чарівною, сильною, вольовою людиною, сама водила автівку, полюбляла поратись на дачі, відчувала дуже тонко людей і цінувала життя…
У фондах Центрального державного кінофотофоноархіву України ім. Г. С. Пшеничного зберігається унікальна колекція, яка нараховує близько 80 аудіовізуальних документів, що відображають сценічну діяльність Зої Гайдай у різні роки.
У фонотеці архіву зберігаються записи романсів «Редеет облаков летучая гряда» (з колекції музикознавця І. М. Лисенка) (од. зб. 25187, од. обл. Г – 6353, 1937 р.), «І знов душа моя» (од. зб. 218, од. обл. М – 44, 1953 р.), «Я ждав тебе» (од. зб. 3140, од. обл. Г – 1510, 1972 р.), «Стояла я і слухала весну» (од. обл. 3139, од. зб. Г – 1510, 1972 р.), народні пісні «Перепілонька»( од. зб. 25185, од. обл. Г – 6352, 1937), «Ой, на горі льон» (од. зб. 25186, од. обл. Г – 6352, 1937 р.), «Коли б мати не била»(од. зб. 4688, од. обл. Г – 1815, 1937 р.), «Колискова» (1953 р.), також дует Оксани та Андрія з опери “Запорожець за Дунаєм”(од. зб. 9945, од. обл. Г – 3237, 1952 р.), балада Дездемони з ІV дії опери “Отелло” (од. зб. 39078, М – 17001, 1958 р.), арія Снігуроньки з прологу опери “Снігуронька” (од. обл. 3136, од. зб. Г – 1510, 1972 р.) та багато інших музичних творів.
Кінодокументи, що стосуються життя та творчості Зої Гайдай, представлені сюжетами з кіножурналів “Радянська Україна” та окремими кіносюжетами студії “Укркінохроніка”. В документах переважно відтворено участь співачки в урочистих заходах: Декаді української літератури і мистецтва, святкуванні 25-річчя театру, 50-річчя від дня заснування Політехнічного інституту (Радянська Україна», 1948, № 65, од. обл. 492), під час голосування на виборчій дільниці, під час вручення урядових нагород («Радянська Україна», 1951, № 59, од. обл. 825).
Фотодокументи зафіксували Зою Гайдай під час зустрічей, участі у конференціях, сцени з вистав та, безумовно, портрети оперної діви.
Схожі публікації на сайті "Ліски" можна знайти за тегом "Iсторія".