До змісту
Цього дня в Києві відбулась перша телевізійна трансляція
Київське телебачення бере свій початок із 1 лютого 1939 року. Цього дня у Києві пройшов перший прямий телеефір. Телетрансляцію вели з мініатюрної студії, обладнаної у приміщенні радіокомітету на розі Хрещатика та вулиці 25 Жовтня — сучасної Інститутської. Передача тривала 40 хвилин, весь цей час показували портрет партійного діяча Серго Орджонікідзе із різними титрами.
Радіовідділ Київського управління зв’язку, 1935 рік. Фото – ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного
Це було швидше експериментальне мовлення. Тодішнє телебачення було скоріше додатком до радіо, зображення було маленьке, приблизно 3×4 сантиметри, та низької якості. Та й дозволити собі таку “приставку” до радіоприймача могли далеко не всі. Тому аудиторія перших телетрансляцій у Києві складалася з кількох десятків людей. В ефір київські телепередачі виходили на хвилях радіомовної станції РВ-9.
Після війни все довелося розпочинати заново. Будувати телецентр почали 1949 року ударними темпами. Будували комплекс із двома телевізійними павільйонами — студією "А" (270 квадратних метрів) та студією "Б" (150 квадратних метрів). Позаду телецентру на вулиці Малопідвальній (зараз Бориса Грінченка) збудували телевежу заввишки 192 метри.
Перші "народні" чорно-білі телевізори з невеликим екраном, на кшталт “КВН-49” або “Ленінград-Т2”, вважалися предметом розкоші. Коштували вони близько 1200 рублів — приблизно дві середні зарплати. Крім того, до 1962 року будь-який радіо- і телеприймач у СРСР потрібно було реєструвати за місцем проживання, а за користування платити додатковий збір близько 10 рублів на місяць.
Перший радянський телевізор "КВН-49" теж був виготовлений у Києві, на заводі "Маяк". Свою назву прилад отримав від імені трьох творців — інженерів Кенігсона, Варшавського та Ніколаєвського. Телевізор швидко став популярним у киян.
Прим. ред. "Ліски": на наступному відео - епізод з кінофільму "Тарапунька і Штепсель під хмарами" (1953 рік) - позаду за щасливим власником щойно придбаного габаритного апарата "Київ" йде дружина з великою антеною на плечі, за нею дочка, що читає на ходу інструкцію до телевізора, ще далі її менший братик несе лінзу, яка кріпилась перед екраном для збільшення зображення.
Схожі публікації на сайті "Ліски" можна знайти за тегом "Історія Києва".