До змісту
Мовний блог: у чому різниця між "закордоном" і "за кордоном"
На 30-річчя відновлення Незалежності сайт BBC NEWS|Україна поновлює блог про українську мову на BBC. На запитання читачів відповідатиме Олександр Скопненко - кандидат філологічних наук, заступник директора з наукової роботи Інституту мовознавства ім. О. Потебні Національної академії наук України.
Пані Анастасія просить пояснити різницю між поняттями закордон і за кордон. Вона не розуміє, чому в одних випадках пишемо всі компоненти разом, як одне слово, а в інших - окремо, адже в кожному разі йдеться про перетин кордону.
Потрібно розрізняти конструкцію прийменник + іменник за кордон та похідний іменник закордон - "зарубіжні країни". Різниця в написанні зумовлена їхнім значенням і не пов'язана з дієсловом перетинати. Іменник закордон утворений за поширеною моделлю за + іменниковий корінь (основа) на позначення географічного об'єкта (просторового розміщення), як-от: Задніпров'я (за Дніпром), Забужжя (за Бугом), Закарпаття (за Карпатами), зарубіжжя (за рубежем).
Правильне написання - повернутися із закордону (= повернутися із зарубіжжя), виїхати за кордон (= виїхати за межу, що розділяє території держав), був за кордоном (= був за межею, що розділяє території держав).
Читач, який не назвав свого імені, цікавиться спонукальним елементом давай. "На телебаченні всіляко його уникають, вживаючи нумо, а ну ж чи щось подібне. Невже давай підемо до лісу - не нормативна фраза?" - запитує він.
Пояснімо спершу деякі терміни - вони знадобляться нам іще не раз. У мовознавстві послуговуються поняттями норма та узус. Норма - це елемент, закріплений у літературній мові - мові держави, освіти, науки, церкви, у підручниках і словниках. Узус - реальний мововжиток, характерний для різних середовищ і не обмежений приписами літературної мови. Він впливає на літературну мову, часом навіть змінює її, проте часто елементи узусу існують паралельно з нормативними.
Тепер повернімося до давай, давайте. У мовознавчій літературі утвердився погляд, що ці елементи в спонукальних висловах порушують лад української мови. Замість них доречно використовувати форми наказового способу дієслів, як-от працюймо, пишімо, ходімо.
Отже, конструкція давайте працювати - узуальна, але не закріплена в літературній нормі.
Ще одне запитання від читача - щодо слів сенс і смисл. Чи можна вживати смисл в українській мові?
Старослов'янське за походженням слово смисл у сучасній літературній мові ліпше не вживати через неокресленість його значення. У мовознавстві, філософії та інших гуманітарних науках досі тривають термінологічні суперечки щодо цього слова, оскільки маємо низку інших нормативних лексем, що цілком спроможні його замінити.
Уживаймо натомість слово значення (політичне значення, лексичне значення, термінологічне значення), зміст (зміст речення, зміст закону, зміст висловлення, зміст думки), сенс (сенс життя, сенс існування, шукати сенс), рація (немає рації (немає сенсу) це робити).
Звернімо увагу, що в українській мові слова глузд, розуміння, погляд можуть також відповідати російському елементові смысл (здоровий глузд, у розумінні чого, з усякого погляду та ін.).
Запитання від редакції: у слові цілий часто доводиться чути наголос на другому складі - ціли́й. Чи правильно це?
В українському узусі часто трапляються слова з наголосами, пов'язаними з позалітературним середовищем. До таких належить і наголос на закінченні у слові ціли́й. Він не нормативний.
Відповідно до норм потрібно наголошувати ці́лий світ, в ці́лому, ці́лими дня́ми.
Схожі публікації на сайті "Ліски" можна знайти за тегами "Бібліотека" та "Мовний блог".