До змісту
Рятівники міністрів та бідняків: найвідоміші лікарі Києва
Данило Кирилович Заболотний. Роки життя: 28.12.1866 - 15.12.1929. Галузь: мікробіологія.
За біографією Заболотного потрібно знімати круте кіно, бо сюжет тягне на Оскара. Ще студентом київського університету Заболотний зацікавився мікробіологією, навчався зокрема у Підвисоцького. Ставив на собі досліди: під наглядом професора пив холерний бульйон з вібріонами, аби перевірити шляхи поширення інфекції.
Окремого фільму, мабуть, варта історія монгольської експедиції Заболотного. Йому довелося боротися там не лише з чумою, а й з релігійними переконаннями мусульман, які не давали спалювати своїх мертвих та ховали від лікарів трупи. Аби визначитися із типом чуми, Заболотному довелося добувати труп померлого від хвороби та потайки майже у темряві робити розтин. У таких умовах заразився і сам лікар. Сам себе вилікував власною сироваткою. Не менш цікаві пригоди мав у Шотландії, Португалії, Індії та Китаї.
Заболотний отримав світове визнання за його боротьбу із чумою, холерою та дифтерією. А от про його досліди природи сифілісу говорити чомусь стидалися, хоча у той час кількість хворих у Російській імперії близилася до мільйона. Половина з них мали заразну форму захворювання.
Про Заболотного-поета згадувала в листах Леся Українка. А ще він очолив Всеукраїнську академію наук, коли випередив на виборах Михайла Грушевського. І опікувався прийомними дітьми: мав їх тринадцятеро.
Заснував Санітарно-бактеріологічний інститут у Києві (зараз це Інститут епідеміології та вірусології, розташований на вулиці його імені).
Схожі публікації на сайті "Ліски" можна знайти за тегами "Історія Києва" та "Медицина".