До змісту П'ятниця, 25.09.2020 18:09   

   Слова диктора за кадром документальної кінохроніки 1972 року: "Поселок Дарницкого вагоноремонтного. В нем проживает 22 тысячи человек. Участковый инспектор милиции - один... Что же главное в работе майора милиции Маценко?"

   Вичерпну відповідь на поставлене у відеосюжеті запитання дають цитати з книги Володимира Приходька "ДВРЗ", (розділ "Самоврядування", стор.59-64):

   "Окремої уваги заслуговує діяльність формувань з охорони громадського порядку. Сказати, що вони були ефективними, означатиме занести їх до загального переліку багатьох сотень або тисяч таких формувань, що діяли всюди і також були ефективними. На ДВРЗ вони були особливими - ними опікувався Михайло Демидович Маценко".

   "Кажуть, сержант міліції Маценко з'явився на ДВРЗ на початку п'ятдесятих років і, забігаючи наперед, зауважимо, що й у вісімдесятих роках старшому дільничному Дарницького РВВС, підполковнику міліції Маценку також підпорядковувався мікрорайон ДВРЗ".

   "Згуртував Маценко навколо себе таких само небайдужих людей. Його однодумцями були члени добровільної народної дружини. Усі знали організаторів ДНД, працівників Заводу Д.Дерев'янка та І.Лавринця. Очолював штаб народної дружини один із керівників парткому Заводу, Ястребов, який своїми вчинками залишив помітний слід в історії ДВРЗ. То були люди, які вболівали за долю селища, за безпеку його мешканців.
   На будь-які заходи першим з'являвся Маценко, завжди у формі. Танцювальні вечірки, каток на стадіоні, початок і закінчення кінофільму в Будинку культури, усі горища й підвали, черги біля магазинів, дотримання правил торгівлі та ще багато чого не залишалося поза його увагою".

   "Виходив Маценко й до автобуса, що прибував на кінцеву зупинку (вікна його кабінету дивилися на площу), знав, що може знадобитися його допомога. Бувало, привозили туди вже затриманого кимось із дружинників злодія - тоді вони ще нишпорили по кишенях пасажирів у переповненому громадському транспорті.
   Зараз невідомо, чи належав тоді до повноважень дільничного інспектора нагляд за дотриманням санітарного стану, але для Маценка то не було другорядним. Він вимагав від двірників і власників обійсть чистоти прибудинкових територій і прискіпливо слідкував чи не за кожним подвір'ям. Звичним було для Маценка постукати у хвіртку до чиєїсь садиби і наполегливо порекомендувати пофарбувати паркан, вигляд якого, на думку дільничного, ганьбив ДВРЗ".

   "Якщо хтось звільнявся з місць позбавлення волі, то першим, хто зустрічав його, був Маценко.
- Поки не закінчився робочий день, давай, друже, підемо до відділу кадрів. Я домовився, тебе від сьогодні зараховано до вагонного цеху. Дармоїдів на ДВРЗ не повинно бути, - аргументував Михайло Демидович".

Довідка сайту "Ліски":
   Маценко Михайло Демидович народився 25 вересня 1927 року. За час служби в органах внутрішніх справ Української РСР пройшов шлях від молодшого до старшого начальницького складу, у званнях від сержанта до підполковника міліції. Проживав у будинку №8/12 по вулиці Марганецькій. Помер у віці 68 років, 28 серпня 1996 року.

   Схожі публікації на сайті "Ліски" можна знайти за тегом "Історія Києва".